Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень щодо збереження та відтворення трудових ресурсів на місцевому рівні

Трудові ресурси – це частина населення країни, що має необхідний фізичний розвиток, здоров’я, освіту, культуру, здібності, кваліфікацію, професійні знання для роботи у сфері суспільно корисної діяльності [14].

Очевидно, що перспективи досягнення посткризової стабілізації суспільно-економічного стану в Україні та подальших прогресивних змін залежать як від позитивної макроекономічної динаміки, так і від вирішення соціально-демографічних проблем, зокрема поліпшення соціально-економічної структури населення, забезпечення належних умов для формування й реалізації трудового потенціалу.

У сучасних умовах населення набуває роль провідної продуктивної сили. Результативне виконання цієї ролі можливо за умови соціалізації економіки, зростання на державному, регіональному й місцевому рівнях інвестицій у розвиток соціальної сфери, яка і забезпечує відтворення та розвиток населення.

Саме тому успішна соціальна політика дає як соціальний, так і економічний ефект. Перший виявляється в поліпшенні параметрів відтворення людського потенціалу та гармонізації соціальних відносин, другий – у результатах стимулювання продуктивної поведінки найбільш значущих соціально-економічних груп населення [4].

Створення умов інноваційного розвитку економіки потребує пошуку механізмів залучення перспективного ресурсу у вигляді знань, інформації, інтелектуального потенціалу. Отже, сьогодні людина як основний носій цих ресурсів стає визначальним чинником соціального й економічного прогресу. Нині економічного успіху досягають не ті країни, які мають багато природних ресурсів, а ті, в яких є кваліфікована робоча сила. За умов вичерпання екстенсивних чинників економічного зростання і необхідності запровадження нових технологій, прогресивних методів організації виробництва вирішального значення набувають цілеспрямовані дії та інвестиції, направлені на формування трудового потенціалу, людського капіталу, які і є запорукою інноваційного розвитку, у тому числі, нашої країни. Тільки достатня кількість кваліфікованої робочої сили може забезпечити високу якість та результативність соціально-економічних перетворень.

Трудовий потенціал – це сукупна здібність до праці, потенційна трудова дієздатність суспільства. Він є похідним від людського потенціалу и одночасно складовою економічного потенціалу держави у цілому, який характеризує можливості економіки у виробництві матеріальних благ, наданні послуг, задоволенні економічних потреб суспільства.

Треба зазначити, що потенціал взагалі та людський потенціал зокрема не є незмінною величиною, його можна трактувати як певну даність, що характеризує її носія.

Якісна сторона трудового потенціалу суспільства визначається:

- станом здоров’я працездатного населення, показниками його психофізіологічного розвитку;

- професійно-кваліфікаційним рівнем працездатного населення, тобто рівнем загальної і професійної освіти, наявністю певних знань і практичного досвіду й навичок;

- соціально-особовими характеристиками.

Кількісна сторона трудового потенціалу вимірюється чисельністю працездатного населення і ресурсами робочого часу (потенційним фондом робочого часу) [14].

Як вже говорилося раніше, саме населення стає головним суб’єктом соціально-економічних перетворень. Його чисельність, структура, розселення по території, рівень життя та інші якісні й кількісні показники стають сутнісними характеристиками як сучасного стану держави, окремих регіонів, так і перспектив розвитку. Тому одним з основних завдань влади є проведення ефективної демографічної політики, спрямованої на збільшення тривалості життя, трудової активності, збереження та зміцнення здоров’я населення.

Відомо, що демографічну ситуацію на державному й місцевому рівнях характеризують за допомогою відповідних показників, які широко використовуються при складанні науково обґрунтованих оцінок та прогнозів тенденцій демографічних процесів, формуванні соціальної та економічної політики, визначенні цілеспрямованих дій щодо відтворення населення, зокрема трудових ресурсів, забезпечення життєдіяльності мешканців відповідної території.