Типологія стилів керівництва в органах державного управління
Адміністратор – керівник, орієнтований на вирішення наявних завдань та високий рівень взаємовідносин з урахуванням ситуації, що надає можливість прийняти ефективне рішення. Найбільш прийнятний тип керівника органу державного управління, можливий для використання в усіх рівнях органів виконавчої влади незалежно від їх компетенції. Характерно для керівника першого та другого рівнів.
Доброзичливий автократ – керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Тому він менш ефективний, ніж адміністратор у загальній частині державного управління. Найкраще використовувати керівника такого стилю управління в органах державної влади жорсткого виконання обов’язків – органи внутрішніх справ, фіскальні органи, митниця та інші.Автократ – керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка не тяжіє до такої поведінки. Ефективність цього стилю керівництва проявляється у випадках екстреного виправлення ситуації, для запобігання тяжких наслідків. Йому характерна швидкість прийняття рішень, практично миттєве розуміння та оволодіння ситуацією, завдання підлеглим чіткі, лаконічні. Недоліком можна вважати необхідність великого досвіду, оскільки рішення приймаються одноосібно і не мають аналогів. Найкраще використання в органах державної влади швидкого реагування: міністерство надзвичайних ситуацій, органи боротьби з організованою, економічною злочинністю. Можливе використання в органах державної влади в надзвичайних ситуаціях.
Бюрократ – керівник, який використовує низький ступінь орієнтації на завдання і на відношення в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Це людина, яка передусім зацікавлена в правилах та процедурах як таких та бажає таким чином контролювати ситуацію для власної вигоди. Часто це добросовісна людина. В чистому вигляді бюрократичний стиль керівництва неприйнятний, оскільки в сучасному світі негативні сторони такого стилю переважають позитивні. Але його основні позитивні риси повинні бути притаманні усім стилям керівників державного управління:
– чітка фіксація формальних посадових обов’язків кожного працівника;
– строгий відбір кандидатів на заміщення посадових вакансій за професійними та моральними якостям;
– періодична атестація кадрів для оцінки компетентності працівників та для прийняття рішень щодо підвищення на посаді;
– об’єктивність у реалізації керівних процесів, що досягається на основі точного дотримання єдиного регламенту та формальних правил керівної діяльності.
Фактично ці принципи повинні стати базою при підготовці працівників органів державного управління будь–якого рівня. Перевагою ж бюрократичної системи можна вважати: точність, швидкість, чіткість, документальне оформлення, постійність, попередження конфліктів, економія витрат на людські та матеріальні ресурси.
Підсумовуючи вищезазначене, необхідно зауважити, що соціально–економічну і політичну трансформацію українського суспільства можна забезпечити лише за рахунок ефективного і раціонального використання управлінського ресурсу, інноваційних технологій роботи з персоналом органів управління. Одним із шляхів підвищення ефективності в роботі є раціональний добір працівників на вищі посади в органах державного управління, зважаючи на стиль керівництва та доцільність його використання у відповідних органах виконавчої влади.
Список використаних джерел
1. Алексеев А., Пигалов В. Деловое администрирование. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1993.
2. Белогуров В.П. Основы управления: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 2003. – 240 с.
3. Бідняк М. Н. Організація управління: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 2003. – 176 с.
4. Бойдел Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для руководителей / Пер. с англ. Т.Бойдел. – М.: ИНФРА–М, 1995. – 202 с.
5. Вайнцвайг П. 10 заповедей творческой личности. – М.: ИНФР–М, 1997.