Теоретико-методологічні аспекти глобалізації та її вплив на державне регулювання аграрного ринку

У результаті такого розвитку міжнародної спеціалізації відбувся поділ країн на три групи: 1) країни, що виробляють продукцію обробної промисловості на світовий ринок; 2) країни, що постачають продукцію видобувної промисловості; 3) країни, що спеціалізуються на виробництві й продажу продукції сільського господарства.

До третьої групи відносять країни, спеціалізація яких на всесвітньому ринку обмежується сільськогосподарською продукцією, або через слабкий економічний розвиток, в основному внаслідок колоніального панування ряду західних країн у XVIII-XIX ст., або в результаті даної спеціалізації. У першу чергу це стосується країн Азії, Африки, Латинської Америки, країн СНД (у тому числі й України).

Кажучи про третю групу країн - постачальників сільськогосподарської продукції, слід зазначити наявність серед них спеціалізації на певний вид продукції. Так, Бразилія є визнаним постачальником кави, Аргентина - м’яса, Куба - цукру, країни Латинської Америки й Африки - бананів, арабські країни - фініків і цитрусових, бавовни, Україна - зернових, олійних культур, цукру [7; 8].

В узагальненому вигляді об’єктивні фактори, які в цей час визначають процес глобалізації, можуть бути представлені в такий спосіб.

По-перше, основним об’єктивним фактором, що визначає цей процес, є міжнародний поділ праці. Це вищий щабель розвитку суспільного територіального поділу праці, що спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються (для України це природно сільськогосподарська продукція). Міжнародний поділ праці утворить основу розширення міжнародної торгівлі, становить об’єктивну базу розвитку світового ринку (в тому числі аграрного).

По-друге, фактор глобального науково-технічного прогресу й впровадження нових технологій, який забезпечує стабільну й усезростаючу перевагу одних країн над іншими. Нові технології змінюють:

• основи виробництва й організації праці в аграрній сфері;

• способи використання аграрної продукції (наприклад можливість довгострокового зберігання вироблених продовольчих продуктів);

• процес відновлення виробничих фондів, що стає безперервним (наприклад прискорена амортизація устаткування, безперервне вкладання в нові високопродуктивні аграрні технології).

Крім того, нові технології створюють конкурентні переваги й можливості монопольного впливу на світовий аграрний ринок. При цьому країни й корпорації, що створюють нові технології й володіють ними, привласнюють підвищену частку світового прибутку порівняно із вкладеним цими країнами капіталом [6].

По-третє, фактором розвитку об’єктивного процесу глобалізації є рівень макрогосподарської відкритості, який формується. Відкритість національних економічних кордонів - явище об’єктивне, яке рано чи пізно осягне кожну країну. Рівень інтеграції національних економік у глобальні процеси залежить від ступеня їхньої відкритості. При відкритій економіці країні протистоять інші країни, наднаціональні сили. При цьому на внутрішню економічну ситуацію впливає вся система світогосподарських відносин. Тому рівень відкритості економіки визначається різними факторами й повинен відповідати національним інтересам кожної країни.

По-четверте, породженням глобалізації й водночас об’єктивним фактором її подальшого розвитку є асиметрія практично всіх сфер життєдіяльності людства (в тому числі аграрної сфери). Суть асиметричності розвитку світосистеми полягає в різному рівні розвитку, різного ступеня підготовленості країн до інтеграційних процесів і, відповідно, у прямій протилежності інтересів - національних і розвинутих країн. Критичного рівня досягла асиметрія багатства й бідності (навіть на рівні продовольчого забезпечення), несумірність використовуваних людством природних ресурсів і гранично припустимого навантаження на природу (екологічне протиріччя).

Таким чином, розглянуті зміст і наслідки сучасного процесу глобалізації дають змогу виділити базисні основи глобалізації як єдиного цілого. Фактори, що впливають на процес глобалізації в аграрній сфері.

Процеси об’єктивної глобалізації не можуть розвиватися стихійно. Вони підлягають регулюванню на міжнародному рівні. Таке регулювання покликане забезпечити реалізацію інтересів усіх суб’єктів, що беруть участь у цих процесах. Однак такий підхід суперечить самій сутності капіталу як самозростаючої вартості за рахунок присвоєння результатів чужої праці.Однак, незважаючи на існуючі суперечки, об’єктивно вже на рубежі ХХ-ХХІ ст. свого розвитку людство перебуває в стані всеохоплюючих глобальних процесів, що розкривають нові можливості якісного зростання в планетарному масштабі й, у той же час, це створює нові погрози безпеки життєдіяльності й соціально-економічному розвитку, різнопланові глобальні проблеми й конфлікти. Така подвійність відбиває, з одного боку, дію об’єктивних законів глобального розвитку, з другого - реалізацію глобальних процесів, які ініціюються світовою економічною елітою (розвинутими країнами), що знаходить прояви в сучасних тенденціях процесу глобалізації (суб’єктна складова).