Теоретико-методологічні аспекти глобалізації та її вплив на державне регулювання аграрного ринку
Становлення сучасної системи світового господарства й світогосподарських зв’язків з часів першої промислової революції супроводжувалося гострими теоретичними суперечками. В їх основі лежали кардинальні розбіжності поглядів на причини, що породжують міжнародну торгівлю, й її вплив на добробут держав і народів. Ці розбіжності найбільш яскраво виразили представники двох шкіл - протекціоністи, що виступали за строге обмеження доступу на національний ринок іноземних товарів, і фритредери - прихильники вільної торгівлі між країнами.
Процеси сучасної глобалізації не є чимось несподіваним, виниклим у результаті якогось відкриття. Історично світ глобалізується й інтегрується в процесі всього свого розвитку. Закон глобалізації є об’єктивним законом розвитку людства. Це означає, що процеси глобалізації неможливо скасувати, відкласти, зупинити, що й зумовлює постановку проблеми та актуальність теми дослідження, особливо стосовно їх впливу на Україну. При цьому необхідно визначити ступінь впливу глобалізаційних процесів не тільки на національну економіку в цілому, а й на її аграрний сектор зокрема. Тим більше, що ціла низка глобальних проблем, які потребують негайного вирішення, пов’язані з функціонуванням саме цієї сфери економіки: продовольча, екологічна, енергетична, сировинна та ін.
Тема глобалізації у світовій економіці має досить дискусійний характер, про що, зокрема, свідчить аналіз публікацій.
Так, на думку Л.Бляхмана, глобалізація - це процес створення єдиного світового ринку товарів, послуг, фінансових ресурсів, технологій, інтелектуальної власності й робочої сили, інформаційною основою якого стає Інтернет [4].
Політолог Д.Видрін вважає, що, по суті, глобалізація - це тотальна уніфікація світових правил гри [2].
На думку Ю.Яковця, найбільш логічним видається наступне визначення: глобалізація - це процес інтернаціоналізації, що приймає глобальні планетарні масштаби й одержав нові прояви транснаціоналізації, тобто взаємного проникнення економік і глобальні масштаби. Одночасно це й універсалізація, або гомогенізація життя, коли під впливом обмінів людьми, товарами, капіталами, культурними цінностями тощо світ тяжіє до єдиних стандартів, принципів, цінностей [10].
В.М.Лукашевич вважає, що глобалізація - це об’єктивний соціальний прогрес, вмістом якого є всезростаючий взаємозв’язок і взаємозалежність національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії людини та зовнішнього середовища. В основі глобалізації, на його думку, лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці, капіталу [5].
Однак чимало питань стосовно впливу процесів глобалізації на світовий агропромисловий комплекс і на рівень регуляторних повноважень української держави в процесах регулювання національного аграрного ринку, особливо в умовах вступу нашої країни до Світової організації торгівлі, залишаються недостатньо дослідженими і потребують поглибленого вивчення.
Виділяють кілька періодів у процесі розвитку глобалізації. Простежимо еволюцію розвитку сучасного світового економічного господарства. Так, у XVI-XVII ст., коли предметами міжнародної торгівлі були в основному агропродукти й ремісничі вироби, вона здійснювалася, головним чином, між країнами Європи та її найближчого оточення. Цей ареал активної на той час інтернаціоналізації господарського життя й становив “світову економіку” тієї епохи. Відомий американський теоретик у цій галузі І.Валлерстайн назвав її “Еurореаn World-System” - “європейською світосистемою” [8].
Період XVIII-XX ст. характеризується змінами в характері міжнародного поділу праці. Типовий обмін готових виробів на продовольство й аграрну або мінеральну сировину та паливо виявився значною мірою витиснутий обміном одних продуктів обробної промисловості на інші. Це в остаточному підсумку привело до того, що в 1955 р. частка готових виробів у загальному обсязі світового експорту становила 40,5%, у 1975 р. - 52,6, а в 1995 р. - 74,7%. За оцінками експертів, до 2015 р. вона підвищиться до 88,6%. Обмін аграрно-сировинними товарами й паливом витісняється на узбіччя міжнародної торгівлі. За І.Валлерстайном, це є капіталістична світосистема - “Capitalist World-System” [8; 10].
У ХХ ст. набула значного розвитку інтернаціоналізація господарського життя, яка на базі торгівлі доповнилась вивозом позичкового й продуктивного капіталу. Поряд з тенденцією інтернаціоналізації всесвітнього господарства на основі міжнародного поділу праці продовжує діяти міжнародна спеціалізація, сутність якої полягає в тому, що окремі країни спеціалізуються на випуску якихось конкретних товарів і послуг. Ця спеціалізація пояснюється традиціями, специфікою виробничого потенціалу, економічним потенціалом, наявністю природних ресурсів.Спеціалізація дає змогу окремим країнам не витрачати значні грошові ресурси на створення деяких виробництв для випуску товарів, а одержувати їх шляхом зовнішньої торгівлі. Це пов’язане з тим, що та або інша країна має тривалий, професійний досвід у виробництві тих чи інших високоякісних товарів, що дозволяє експортувати їх в інші країни, які імпортують такі товари, оскільки вони їх не виробляють через певні внутрішні національні особливості економік.