Роль Української держави в забезпеченні мовної освіти закордонного українства

До основних завдань Програма відносить “створення належних умов для збереження українцями, які проживають за межами України, етнічної ідентичності, задоволення їх … мовних потреб” [8].

Відповідно до Програми впродовж 2001-2005 рр. заплановано продовжувати впровадження міжнародного досвіду у сфері забезпечення мовних прав українців, які проживають за межами України, розробити та реалізувати конкретні заходи, спрямовані, зокрема, на розвиток мовної самобутності українців, які проживають у Російській Федерації, Румунії, Республіці Білорусь, Республіці Молдова, Словацькій Республіці.

У галузі науково-освітнього співробітництва було заплановано зібрати і проаналізувати інформацію про українське шкільництво діаспори, провести з’їзд освітян українського зарубіжжя, здійснити фундаментальні дослідження стану та тенденцій розвитку української мови за кордоном та опублікувати їх результати. Планувалося організувати підготовку та перепідготовку науково-педагогічних та педагогічних кадрів з українознавчих дисциплін та предметів, зокрема української мови, для вищих навчальних закладів за кордоном та шкіл у місцях компактного проживання українців за кордоном, у тому числі шляхом організації відповідних курсів на базі вищих навчальних закладів України. Відповідно до програми українська та студентська молодь із-за кордону залучається до навчання на курсах, факультативах, а також до участі в олімпіадах, конкурсах, фестивалях, виставках дитячої та юнацької творчості, що проводяться в Україні.

В установленому Українською державою порядку та згідно з Програмою було забезпечено призначення й виплату стипендій студентам-українцям, які є іноземними громадянами та навчаються у вищих навчальних закладах України, а також уживаються заходи щодо розширення переліку напрямів підготовки (спеціальностей), при вступі на які українці - іноземні громадяни користуються такими самими правами, що і громадяни України. Україна сприяє наданню науково-методичної допомоги навчальним закладам за кордоном, у яких здійснюється навчання української мови. Заплановано забезпечити підготовку та видання навчальних програм, що мають рекомендаційний характер, методичних посібників і підручників для недільних шкіл, факультативів української мови у загальноосвітніх школах, кафедр української мови вищих навчальних закладів за кордоном відповідно до їх запитів. Міністерству освіти і науки України доручалося сприяти наданню освітніх послуг українською мовою в місцях компактного проживання українців за кордоном, надавати допоміжні матеріали, зокрема підручники, школам та курсам українознавства, сприяти діяльності кафедр української мови та українознавства вищих навчальних закладів за кордоном, а також відкриттю таких кафедр у Будапештському та Дебреценському університетах (Угорська Республіка), Вільнюському університеті (Литовська Республіка). Національній академії наук доручалося брати участь у підготовці та проведенні міжнародних наукових і науково-практичних конференцій, семінарів, зокрема “Освіта в українському зарубіжжі”, “Проблеми вивчення українознавчих дисциплін у школах діаспори” [8].2 жовтня 2003 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив Державну програму розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр. [9]. Одним з основних завдань Програми є “сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами України” [9]. Відповідно до заходів Програми передбачається щорічне проведення міжнародних та загальнодержавних конкурсів з української мови, зокрема за темами “Я вірю в майбутнє твоє, Україно” та “Об’єднаймося ж, брати мої!”, з українознавства. У 2005 р. заплановано провести науково-практичну конференцію з проблеми викладання української мови в навчальних закладах української діаспори.

4 березня 2004 р. Верховна Рада України ухвалила Закон “Про правовий статус закордонних українців”, у преамбулі якого сказано, що “відповідно до статті 12 Конституції України держава дбає про задоволення... мовних потреб українців, які проживають за її межами” [10].

Стаття 11 Закону “Гарантії задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця” закріплює, зокрема, задоволення культурно-мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб у рамках національної концепції співпраці із закордонними українцями та на підставі спеціальної національної програми. Відповідно до Закону та з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців Україна під час укладання міжнародних договорів передбачає створення оптимальних умов та можливостей для задоволення, зокрема, їхніх культурно-освітніх потреб.

Отже, піклуючись про українців, які проживають за межами своєї материкової держави, Україні слід і надалі постійно дбати про їхню підтримку, щоб зберегти невтрачені паростки їхнього визнання себе представниками української нації. Турбуючись про українців діаспори, очевидно, слід більш наполегливо говорити про створення відповідного державного органу для розв’язування проблеми світового українства, адже переговори у цій справі з іншими державами можна вести лише на рівних. Завдання першочергової ваги - вирішення складних проблем духовного відродження наших співвітчизників у Східній діаспорі, насамперед їхньої мовної освіти. Успіх у цій копіткій справі залежить як від нас, так і від суверенних держав колишнього СРСР, оскільки, створюючи необхідні умови всім національним меншинам для утвердження їх національної самобутності на українській землі Українська держава сподівається на аналогічні кроки щодо українців з боку інших держав світу.