Процеси еволюції інформаційних артефактів управління
“Кванти” змісту
Первісним станом будь-якого ІАр є, звичайно, його потенційний стан. Він однозначно характеризується потенційним словником операндів, який у подальшому будемо називати скорочено – тезаурусом ІАр. Цей стан повністю визначається інваріантами завдання [2]. Окремі “наближення” стану ІАр до потенційного, називаються квазіпотенційними (наприклад, коли окремі ключові поняття тезауруса необхідно пов’язати певними відношеннями для точного визначення контексту або змісту).
Динаміка комунікативних процесів, які відбуваються у ІПУ, пов’язана з двома основними тенденціями: (1) переміщенням ІАр між суб’єктами та (2) зміною рівня компетентності інформаційних суб’єктів завдяки їх взаємовідношенням з певними ІАр. Трансформації, які зазнає інформація у процесі переміщення, зводяться до трьох (а не до двох, як це зазначалося у [2]) основних типів: (1) реалізація, тобто перетворення квазіпотенційного представлення ІАр у нормальне (наприклад, роз’яснення), (2) узагальнення, – зворотна операція, яка пов’язана із засвоєнням інформації шляхом її “згортання” у квазіпотенційне представлення, та (3) трансляція, – переклад з однієї мови на іншу. Множину взаємовідношень між інформаційним суб’єктом та ІАр можна також звести до трьох основних типів: (1) поглинання інформації, тобто її сприйняття та розуміння, яке супроводжується фільтрацією – відкиданням зайвої, незрозумілої інформації, (2) навчання, тобто зростання компетенції суб’єкта, та (3) забування інформації, яке можна трактувати як зменшення компетенції.
Не важко помітити, що більшість ІАр можуть перебувати в одному з чотирьох сталих станів, які можна вважати “квантовими” рівнями ІАр: рівнем вимог (квазіпотенційним рівнем), концептуальним рівнем, структурним рівнем та рівнем реалізації. При цьому треба відзначити, що інші стани – можливі, але вони не є стійкими (сталими).
У загальному випадку ІАр проходять всі фази та переходять з рівня вимог на концептуальний рівень, з нього – на структурний рівень і далі – на рівень реалізації. Однак повна послідовність має місце у тому випадку, коли кожна елементарна трансформація є водночас комунікативним ланцюгом. Наприклад, якщо тезаурус розробляє аналітик проекту, архітектуру – архітектор, структуру будує проектувальник і т. д., і всі вони повинні обмінюватися інформацією у вигляді тих чи інших ІАр. У разі, коли складність артефакту не перевищує певного порогу, або кілька ролей об’єднуються у особі окремого виконавця, певні фази можуть пропускатися.
Узагальнення ІАр є “реалізаційною послідовністю навпаки”, тобто, якщо усі стрілки на рис. 1 повернути у зворотному напрямі, ми отримаємо послідовність узагальнення.
Стадія декомпозиції ІАр, яку ми спрощено зобразили переходом до структурного рівня ІАр, насправді є значно складнішою. На цій стадії здійснюється поділ складного ІАр на окремі, більш прості частини, на що додатково накладаються реалізаційні послідовності та послідовності узагальнення для окремих частин.
Важко не помітити, що компетентність інформаційного суб’єкта не є абсолютною величиною. Навпаки, як і будь-яка інформація, вона може бути визначена тільки відносно певного ІАр. Навчання суб’єкта виглядає у цьому контексті як теоретико-множинне об’єднання тезаурусів суб’єкта (h2Key) та ІАр (h2^) з урахуванням особистостей організованості (h1L) останнього[1].
Поняття “забування” має для нас подвійний зміст. З одного боку, іноді буває дуже прикро, якщо ми не можемо ніяк згадати те, що нам видається досить важливим. З другого, важко увити собі ситуацію, коли б людина нічого не забувала б: та сумарна кількість відомостей, які проходять через мозок людини, є настільки величезною, що вона потонула б у ній так само, як людство тоне у потоках наукової, політичної, побутової та іншої інформації.
Так чи інакше, а процеси забування можуть бути змодельовані та їх наслідки – обчислені, наприклад, за методикою фон Фьорстера [6].
Визначені нами трансформації та операції є базовими процесами динаміки ІАр. Усе інше, що відбувається у ІПУ, – це певна суперпозиція цих базових процесів. Сили, що діють у ІПУ, впливають на хід процесів і викликають їх зміни. А нам відомо, що зміни у процесах, які викликаються певними силами, у фізиці саме і називають динамікою.
Еволюція ІАр