Проблеми унормування правового статусу закордонного українця
Якими ж правами користуватимуться закордонні українці в Україні? Закордонні українці – громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном дії на п’ять років на підставі посвідчення закордоного українця. Це поширюється і на подружжя закордонного українця. Своє бажання іммігрувати в Україну на постійне проживання закордонний українець та його родина зможе реалізувати поза межами квот на імміграцію за умови отримання в установленому законом порядку дозволу на імміграцію.
Під час перебування в Україні (на законних підставах) закордонний українець користується всіма правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, ратифікованими нашою державою.Закон гарантує і забезпечує захист прав та інтересів закордонних українців – учасників благодійництва та благодійної діяльності, заохочує здійснення такої діяльності.
Згідно із законом задоволення культурно–мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб здійснюватиметься в рамках національної концепції співпраці із закордонними українцями (перебуває в стадії розробки) та на підставі спеціальної національної програми. Крім того, має бути розроблена програма повернення та облаштування закордонних українців в Україні[4].
На наш погляд, безумовною перевагою Закону “Про правовий статус закордонних українців” є проголошення в ньому тези про те, що захист основних прав і свобод людини стосовно закордонних українців є невід’ємною частиною зовнішньополітичної діяльності України [2; ч.1 ст. 10].
Водночас суттєвими недоліками даного Закону є: відсутність у ньому визначення терміна “правовий статус закордонного українця”; відсутність у законі тези про те, що держава бере на себе зобов’язання поетапно збільшувати “статусний набір прав” закордонних українців як реалізації політики укріплення їх правового зв’язку з історичною батьківщиною; відсутність у законі тези про те, що, повернувшись на історичну батьківщину, етнічні українці–іноземці мають право отримати громадянство України за спрощеною процедурою; недостатня прописаність механізмів реалізації положень закону.
Аналіз закону дозволяє стверджувати, що на даний момент правовий статус закордонних українців ненабагато відрізняється від правового статусу іноземців і апатридів у цілому. Стаття 9 Закону України “Про правовий статус закордонних українців” прямо передбачає, що закордонний українець, який перебуває в нашій країні на законних підставах, володіє такими самими правами і обов’язками, що й громадяни України, за винятком тих, які встановлені Конституцією, законами України і відповідними міжнародними угодами [2]. Це, у свою чергу, означає, що стосовно закордонного українця діють усі ті обмеження, які встановлені у ст. 20, 23, 24, ч. 2 ст. 25, ч. 2 ст. 26, ст. 31, ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства” [3].
Чи не єдиними відмінностями, що існують сьогодні в правових статусах закордонного українця та іноземців і осіб без громадянства, є порядок в’їзду і перебування на території України, а також процедура спрощеної імміграції в Україну. Особа, котра отримала статус закордонного українця, має право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном на 5 років на основі відповідного посвідчення (у разі, коли закордонний українець є громадянином країни, з якою Україна має візовий режим) [2, ч.1 ст. 8]. Іноземці, котрі бажають отримати освіту в Україні, повинні одержати запрошення на навчання, яке видається вищими навчальними закладами і Українським державним центром міжнародної освіти при Міністерстві освіти і науки України (п. 4 Порядку видачі іноземцям запрошення на навчання в Україні, що затверджений Указом Міністерства освіти і науки України від 12 серпня 2003 р. № 544). Відповідно ж до п. 6, 11 “Правил в’їзду іноземців і осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р., № 1074, в’їзд в Україну може здійснюватися іноземцями і особами без громадянства за паспортом або документом, що засвідчує особу апатриду, і при наявності відповідної візи, а для іноземців, які постійно проживають в Україні, також при наявності дозволу на постійне проживання. Іноземці, які в’їжджають за запрошенням відповідної організації, повинні мати при собі згадане запрошення (п. 6 Правил).
Крім того, кожен закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отримання у встановленому порядку рішення на імміграцію[5] для постійного проживання поза квот на імміграцію. При цьому, дане правило поширюється не тільки особисто на закордонного українця, а й на членів його родини, його дітей у разі їхнього спільного виїзду і перебування на території України [2].
На наш погляд, це положення певною мірою полегшує імміграцію в Україну етнічних українців та вихідців з України, які отримали статус закордонного українця, оскільки квоти на імміграцію в Україну, в цілому, не є високими. Так, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про встановлення квоти на імміграцію в Україну на 2004 рік” загальна квота на імміграцію в Україну становила 15 130 осіб.