Проблеми інституціонального реформування системи управління державним боргом в Україні

Зазначимо, що наявність відносин влади-підпорядкування між фінансовими державними органами і борговими агентствами об’єктивно залежить від того, що діяльність останніх є складовою частиною фінансової політики, що проводиться виконавчими органами держави. При цьому треба підкреслити, що маючи певну залежність від державних органів, вони зберігають незалежність від уряду при здійснені оперативного управління державним боргом.

Відзначене в закордонній практиці призводить до висновку, що найбільш доцільною суспільно-правовою моделлю взаємовідносин між гіпотетичним українським органом управління боргом і уповноваженими органами влади, відповідальними за впровадження фінансової політики в державі, має бути поєднання принципів централізації та децентралізації. У сфері визначення стратегії управління державним боргом відносини між ними повинні будуватись цілком на підставі фінансових та адміністративно-правових норм. В сфері поточної (оперативної діяльності) агентству має бути надана самостійність. Інший порядок, на наш погляд, може знівелювати позитивні моменти централізації, концентрації функцій та незалежності в діяльності боргового агентства, знизити мобільність у прийняті рішень. Поява подібного нового органу в Україні виправдана також тим, що його створення та передача йому ряда функцій інших уповноважених органів повинні якщо не ліквідувати, то значно зменшити кількість протиріч у функціях існуючих органів, що задіяні в управлінні боргом, особливо у сфері відносин між Міністерством фінансів, НБУ, Казначейством, Рахунковою палатою (на сьогодні двом останнім належить, в основному, функція контролю). Іншими словами, якщо спеціалізований орган буде звільнено від необхідності розставляти пріоритети своєї діяльності в різних сферах (наприклад, в борговій та грошово-кредитній), припускаючи, що в подальшому в одній із них можуть виникнути негативні наслідки, а буде лише здійснювати специфічну діяльність в межах однієї сфери, то конфлікт інтересів може бути вичерпано.

Таким чином, завданнями діяльності нового суб’єкта управління можуть стати:

- переведення частини заборгованості у державні цінні папери;

- проведення скоординованої політики, спрямованої на дотримання співвідношень між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;

- запобігання безконтрольному нівелюванню межі між зовнішньою та внутрішньою заборгованістю, яке вже стало специфічною ознакою українського державного боргу, та забезпечення відкритого доступу резидентів на ринок державних зобов’язань;

- надання уряду рекомендацій щодо заміщення одних джерел іншими;

- сприяння розвитку ринку деривативів від зовнішніх боргових зобов’язань;

- зміни, в разі необхідності структури державного боргу і переведення його на більш довгострокове обслуговування.

Список використаних джерел

1. Макконахи Р. Первичные дилеры на рынках государственных ценных бумаг: Банк Англии / Центр по изучению деятельности центральных банков. - Лондон, 1995. - 24 с.2. Проект закону України про державний борг України // http//:khomutynnyk.com.ua/zakon.php?zak=1

3. United Kingdom Debt Managment Office. Executive Agency Framework Document 1996. Strategic objectives. - Р. 4.

4. United Kingdom Debt Managment Office Business Plan 2001-2002. - Р. 7.

5. UKDMO, Executive Agency Document, Annual Report and Accounts.

6. United Kingdom Debt Management Office. Executive Agency Framework Document 1996. - Р. 3.

7. National Treasury Management Agency Act №18 of 1990.

8. Про положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 13 листоп. 2002 // http//minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=27159&cat_id=28093