Правові механізми державного регулювання розвитку меценатства
У сучасній нормативній базі України меценатство розглядається як “добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги” [8], але дане тлумачення не розкриває всієї багатогранності палітри меценатства.
Сприяє розвитку меценатства Інститут Президента України. Так, згідно з Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо відродження Софії Київської як загальнонаціонального духовного центру” від 30 грудня 2005 р. потрібно “опрацювати питання щодо фінансування окремим рядком із загального фонду Державного бюджету України, починаючи з 2007 р., видатків на утримання заповідника”. У п. 2 цього Указу записано: “підтримати пропозицію громадськості щодо утворення Ради меценатів Національного заповідника “Софія Київська” [10, с. 2]. Завдяки меценатам у 2006 р. уможливлено реставрацію архітектурного ансамблю Софіївського собору, який у 1990 р. включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як шедевр творчого генія, що значно вплинув на розвиток архітектури, монументального мистецтва та архітектурно-планувальну композицію м. Києва та Східної Європи [10, с. 12]. На меценатські кошти відреставровано Андріївську і Кирилівську церкви заповідника. Таким чином, держава і суспільство стали свідками того, що завдяки правовим механізмам регулювання меценатства розвивається культура і відроджуються традиції. Але обмежувати меценатство лише розвитком і підтримкою культури та мистецтва в Україні не варто, оскільки дореволюційна історія державного регулювання благодійності та меценатства нагадує, що правове поле меценатства поширювалося на розвиток освіти, науки, медицини тощо, а не обмежувалося розвитком культури та мистецтва [11, с. 92-95].
Розвитку меценатства сприяє і Президент України як гарант дотримання Конституції, прав і свобод громадянина. Таким чином, сфера меценатства в Україні розвивається за напрямом розвитку культури, історії, архітектури, мистецтва, духовного розвитку особистості.
Завдяки нормативно-правовому законодавству України на ниві меценатства простежуються кроки співпраці влади і громадських організацій. Так, напрямами діяльності благодійного фонду “Розвиток України” є, зокрема, сучасна освіта, здоров’я нації, культурне надбання [12]. Створено опікунську раду, яка може розробити і запровадити стратегію розвитку “Софії Київської”. На меценатські кошти відбувається реконструкція будинку Митрополита Національного заповідника “Софія Київська” [13].
Меценатська підтримка вкрай необхідна для потерпілих під час техногенних та різного роду інших катастроф. Так, Фонд Віктора Пінчука надав 10 млн грн для потерпілих від вибуху в житловому будинку у м. Дніпропетровську.
Також на часі вирішення наступної проблеми. Зокрема, Чорнобильська катастрофа стала поштовхом до формування ядерного законодавства України. Його систему складають основні законопроекти “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (1991), “Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр.” (2006) та ін. [13].
Це підтверджує Указ Президента України № 1871/2005 “Про розвиток соціального діалогу” від 29 грудня 2005 р. та 2007 р., Закон України “Про ратифікацію додаткового протоколу до Угоди між урядами держав - учасниць Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і техногенного характеру” № 722-V.
Зростанню добробуту сприятимуть соціальні ініціативи “Для блага людей” Президента України [14, с. 5], де пропонується збільшити коефіцієнт страхового стажу. Цей крок дасть можливість підвищити трудові пенсії приблизно на 35%.Покладаємо надії, що соціальні ініціативи, які запропонував Президент, посприяють об’єднанню коаліції і опозиції. Адже кроки, які ініціював Президент України, стосуються покращення соціального захисту багатодітних родин, дітей-сиріт, пенсіонерів, людей, які мають відношення до бюджетної сфери: це військові, медики, науковці, працівники культури, педагоги та інші співгромадяни” [14, с. 5].
У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність. Ефективність. Відповідальність”, схваленій Верховною Радою IV скликання, зокрема, передбачалося “...сприяння... законодавчому врегулюванню підтримки меценатства...”
Стратегію боротьби з бідністю передбачала Програма діяльності Кабінету Міністрів України [15].
Якщо Президент України визначив коло діяльності моральної, економічної, історичної сторони меценатства, то функції виконавчої влади - реалізація законів і в частині реалізації статусу меценатства відповідно до Закону України про “Про благодійництво та благодійні організації”.