Політичні партії як форма недержавного об’єднання: їх функції та роль в умовах політичних змін в Україні
У цілому конституційна реформа у тому вигляді, в якому вона зараз здійснюється, не підкріплена пакетом необхідних законів. Зокрема, необхідно прийняти новий Закон “Про політичні партії в Україні” та закони: “Про Президента України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про парламентську опозицію в Україні”, “Про імпічмент Президента” тощо.
Хоча, не можна заперечувати те, що політична реформа все ж таки дала новий поштовх розвитку політичних партій та суспільно-політичного руху взагалі. Якщо на 2003 р. тільки 2% громадян України були членами політичних партії, то за останні роки, за даними різних соціологічних опитувань, ця цифра зросла більше, ніж удвічі. Водночас кількість політичних партій суттєво не збільшилась. Якщо у 2003 р. Міністерством юстиції України було зареєстровано 125 політичних партії, то на 1 лютого 2007 р. їх було 137 [11].
В умовах здійснення політичної реформи посилюється роль політичних партій у розбудові демократичного, громадянського суспільства. Вони все активніше представляють та реалізовують інтереси різних соціальних верств населення через залучення своїх членів до участі в органах державної влади, сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, впливають на громадську думку.
Як зазначив В.Янукович, виступаючи у Верховній Раді, “з переходом до парламентсько-президентської форми правління виконавча влада в Україні перестала бути інструментом боротьби між різними політичними силами в державі. Вона трансформувалася в інструмент служіння народу. Нинішній уряд - це перший Кабінет Міністрів України, який діє в умовах політичної реформи. Вперше у новітній історії нашої держави виконавча влада виступає у ролі найманої сили, що перебуває на службі правлячої парламентської коаліції, а отже - більшості виборців” [12].
Наскільки ці прогнози та обіцянки здійсняться, може показати тільки час. Після 1 січня 2006 р. реальну владу в країні отримали політичні партії та їх лідери. І тільки час покаже наскільки ефективно вони нею зможуть розпорядитися.
Досить цікавими та важливими для подальшого осмислення ролі політичних партій у суспільстві є дослідження, що були проведені 1-10 жовтня 2006 р. Фондом “Демократичні ініціативи” та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс”. За допомогою методу інтерв’ю було опитано 2010 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років за такими показниками, як стать, вік, рівень освіти, регіон і тип проживання.
Більшість виборців, а саме 72% вважає, що на парламентських виборах 2006 р. вони зробили правильний вибір. Найбільше задоволених своїм вибором серед виборців Партії регіонів (81%), Комуністичної партії (80%) та Блоку Юлії Тимошенко (77%). Менше впевнені у правильності свого вибору симпатики Соціалістичної партії (50%) та Блоку “Наша Україна” (60%). Загалом задоволеність виборців своїм вибором на парламентських перегонах 2006 р. виявилася вищою, ніж на попередніх парламентських виборах, де вона становила близько 60%.
Як свідчать дані соціологічних опитувань, обираючи партію чи блок, громадяни України керувалися такими головними чинниками як: програма, ідеї й пропозиції партії; особистість лідера; переконання, що партія (блок) виражає інтереси виборця. При цьому партійна програма і лідери мали для виборців приблизно однакове значення. А провідну інформаційну роль зіграло, як і на усіх попередніх виборах, телебачення. Як з’ясувалося, особисті виступи представників партій (блоків) важили набагато більше, ніж телереклама (35% проти 4%).Зазначимо, що парламентські вибори-2006 відзначилися високим рівнем стабільної політичної ідентифікації. Виборці ще заздалегідь до початку виборчої кампанії визначилися, за кого голосуватимуть: 67% проти 41% у 2002 р. Показово, що близько 70% виборців на виборах до місцевих рад віддали свої голоси за ту ж саму політичну партію (блок), яку обирали до Верховної Ради і лише 16% - за іншу (тому в деяких регіонах результати місцевих виборів відрізняються від загальнонаціональних). Водночас 15% учасників соціологічного опитування взагалі не пам’ятають, за кого голосували на місцевих виборах. Це може служити підтвердженням думки окремих політиків, науковців про те, що при одночасному проведенні місцеві вибори “губляться” та тлі загальнонаціональних.
Кожен п’ятий виборець зовсім не був знайомий зі списками партій (блоків), за які збирався голосувати, а 28% знали лише першу п’ятірку списку. Тих, хто повністю ознайомився зі списком своєї партії (блоку), виявилося також 28% виборців.
Понад 60% населення України, за даними зазначеного опитування, були обізнані напередодні голосування, що у 2006 р. вибори до Верховної Ради, а також до обласних і міських рад відбуватимуться суто за партійними списками, проте для кожного п’ятого це стало “сюрпризом” уже на виборчій дільниці.