Методологія узагальненої оцінки стану реалізації національних інтересів країни
На третьому рівні стан НІ відображається за допомогою системи індикаторів у натуральних вимірах, які відповідають фізичній природі конкретних НІ. Тобто на третьому рівні оцінювання проводиться за допомогою набору стандартних статистичних і нормативних показників, які можуть надавати державні органи обліку і статистики. На основі оцінки стану реалізації усієї системи/структури НІ можливо розрахувати ієрархію стану їх реалізації.
При експертній оцінці стану реалізації НІ корисно використовувати семантичні шкали, значення яких перебувають у певному діапазоні, наприклад, між “катастрофічним станом” і “нормою або стійким хорошим становищем”.
Крім структурної iєрархiї нацiональних інтересів за поточним станом їх реалізації важливим практичним аспектом їх розгляду є “прiоритетнiсть“, яка характеризується вiдношенням переваги, що використовується при прийняттi рiшень. Доцiльно розмежувати принаймнi два основних значення поняття “прiоритетності нацiональних iнтересiв“, якi використовуються на практицi:
- по-перше, це критичність проблеми, яка вiддзеркалює даний нацiональний iнтерес, що характеризується загостренням ситуацiї, яка склалася, оперативнiстю необхiдних дiй тощо. Вона може оцінюватися, наприклад, у роках, тобто терміну, на який можливо відкласти вирішення проблем у відповідній сфері НІ;
- по-друге, це об’єктивна значущiсть проблеми, тобто питома вага певного нацiонального iнтересу в системi нацiональних iнтересiв, ступiнь його впливу на iншi нацiональнi iнтереси, насамперед на базовi. За однією із можливих методик пріоритетність реалізації НІ може розраховуватися як похідна від поточного стану і критичності реалізації НІ. Подібний метод використовується у відомій методиці відновлення або структурування функції якості (Quality Function Deployment, англ.) [15].
Врахування цих характеристик дає можливiсть отримати виважену оцiнку конкретного нацiонального iнтересу, що, зрозумiло, позитивно впливає на якiсть рiшень, якi приймаються.
Прогноз реалізації НІ проводився на основі часових рядів, які були отримані в результаті емпіричної оцінки стану реалізації НІ за попередній термін дослідження. При цьому може проводитись лінійний або нелінійний прогноз. Версії прогнозу також можуть прив’язуватися до певних реперних точок розвитку соціально-економічної ситуації, які відображають ключові моменти різних сценаріїв розвитку країни.
Результати експертної оцінки стану реалізації НІ УкраїниЩоб не обмежуватися тільки методологічними міркуваннями, розглянемо фрагмент результатів моніторингового дослідження уявлень управлінського персоналу стосовно НІ країни. Оцінка стану реалізації НІ України проводилась окремо по сферах НІ за допомогою 7-бальної шкали в діапазоні значень від “1-Крах” до “7-Стійке хороше становище”. Розгляд середніх оцінок стану НІ за комплексом сфер соціально-економічного життя протягом 1994 - 2005 рр. показує, що найнижчий їх рівень було зафіксовано в 1994 р. Він відповідав стану “кризи” (рис. 1). Потім спостерігалось послідовне підвищення середнього рівня оцінок до 2001 р., коли середній рівень трохи перевищив позначку “погіршення стану НІ”. У 2003 р. спостерігалось зниження середнього рівня оцінок стану НІ приблизно до рівня 1997 р. Рівень середніх оцінок 2005 р. вказує на наступне підвищення стану реалізації НІ порівняно з 2003 р., але при цьому за абсолютним рівнем оцінок досягається лише рівень “погіршення стану НІ”. Таким чином, за весь період спостереження середні рівні експертних оцінок за комплексом сфер НІ перебували в діапазоні між “крахом” (1 ум.од.) і “погіршенням стану НІ” (3 ум.од.) і ніколи не досягали навіть рівня “поліпшення ситуації”, а саме існування середньої оцінки близько 5 ум. од. внаслідок того, що кожного року мода розподілу середніх оцінок для абсолютної більшості окремих сфер НІ відповідала значенням “криза” і “деяке погіршення”, або в кращому разі - “відсутності змін” при суттєвому зменшенні частки відповідей типу “крах”, “криза”. Це підтверджує і співвідношення середнього рівня оцінок сфер соціально-економічного життя з 1994 по 2005 р. У 1994 р. 56% середніх оцінок стану НІ відповідали оцінці “криза”. В 1997 р. подібні оцінки становили 35% від середніх оцінок, у 2000 р. - 22%, у 2003 р. - 30% і в 2005 р. - близько 15%. При цьому навіть у “кращому” 2003 р. домінував середній рівень оцінок, який відповідав оцінці “деяке погіршення” стану НІ. Це вказує на збереження широкого спектра невирішених проблем у контексті реалізації національних інтересів у державній політиці та їх стагнацію. Подібні дані вказують на те, що згідно з думкою управлінського персоналу попри неодноразової зміни урядів протягом терміну спостереження відсутня конструктивна діюча програма подолання кризового стану справ у державному управлінні країни, яке, вочевидь, не спрямовується на пріоритетну реалізацію НІ країни.
На основі поточної оцінки стану реалізації НІ, яка проводилась з 1994 по 2005 р., було розроблено кілька версій прогнозних моделей стану реалізації НІ України (див. рисунок). За своєрідну рамку можливостей можна вважати дві лінійних моделі - умовно “ідеальну модель” 1994-1999 рр., яка надає найбільш позитивний прогноз, і “реалістичну модель” 1994-2005 рр., згідно з якою прогнозується найбільш повільне поліпшення стану реалізації НІ країни. Перша модель представляє прогнозну функцію на основі можливої пролонгації політики радикальних ринкових реформ і розбудови владної вертикалі на чолі з президентом країни. Попри сучасну критику результативність діяльності режиму “Кучма-1” сприймалась управлінським персоналом значно краще порівняно з результативністю урядів часів Кравчука. На жаль у наступні два роки було втрачено характер і темпи змін на краще і ситуація стабілізувалась внаслідок своєрідної консервації стратегії і паритету сил у внутрішній політиці. Можливо передбачити, що однією із критичних причин неадекватної (з точки зору отриманих результатів) консервації стратегії стало послаблення систем зворотного зв’язку в системі державного управління. На основі цього періоду нестійкої стабілізації можлива “серединна модель” 1994-2000 рр. У разі її послідовної реалізації можливо було запобігти провалу 2003 р. Лінійна “реалістична модель” 1994-2005 рр. ще більше стримує темпи поліпшення стану реалізації НІ країни.Цікаво розглянути поведінку двох нелінійних моделей, які розрізняються за точністю відстеження коливань поточних оцінок стану реалізації НІ. Модель з відносно стабільним періодом коливань у 9-10 років призводить до істотно більш повільного поліпшення ситуації, ніж модель з прогресивним збільшенням періоду коливань стану реалізації НІ. Якщо припустити, що істотним фактором коливань стану реалізації НІ країни є намагання перерозподілу центрів сили всередині країни, то напрошується висновок про користь для країни стабілізації становища її політико-економічної еліти. При цьому панівним силам потрібно зважувати на закономірності циклу становлення-визрівання-занепаду систем і наважуватися будувати суспільство, здатне самонавчатися стосовно підтримування власної цілісності й стабільного розвитку. Зважаючи на результати аналізу конфліктних структур українського суспільства [13], можливо сформулювати як одну із визначальних засад державного управління подолання протистояння населення і влади всередині країни за допомогою переходу до їх співробітництва з наступним розширенням взаємодовіри і поваги. Більш детальні рекомендації можливо робити на основі диференційно-порівняльного аналізу динаміки сприймання управлінським персоналом країни стану реалізації комплексу сфер НІ на двох інших, більш деталізованих рівнях.