Методологічний аналіз шляхів оптимізації механізмів залучення молоді до державного управління в Україні

Оскільки здатність до управління як соціальне явище виявляється не просто в будь-якій діяльності, а в діяльності цілеспрямованій, активній, такій, що збігається з інтересами об’єкта дії, самого факту дії недостатньо для того, аби судити про прояв управлінських здібностей молоді. Таким свідченням може бути ціннісне ставлення людини до своєї діяльності - позитивне, байдуже або негативне. Результат також далеко не байдужий для оцінки здатності моменту - він демонструє рівень відповідального ставлення до дії. Однак зовнішній результат не може бути єдиним покажчиком рівня управлінської спроможності, оскільки він не враховує індивідуальність прояву молодою людиною власних управлінських зусиль.

Мають місце й спроби запропонувати як критерій виміру управлінської здатності й інші показники. Наприклад, факт належності до громадської організації або відмінне навчання у ВНЗ [9]. Водночас для того аби оволодіти наукою та мистецтвом управління, тільки книжкових знань замало - “…навички управління виробляються не по-книжковому, не лекціями, не мітингами, а досвідом” [15, с. 70].Одного показника взагалі недостатньо для підтвердження управлінської здатності молодої людини. Разом з тим просте поєднання цих показників також ще не говорить про зміст проявленої здібності. На наш погляд, при вирішенні проблеми критерію виміру управлінської здатності молоді необхідно враховувати такі вимоги:

• по-перше, подібний критерій повинен фіксувати діяльний (активний) стан суб’єкта. Як зазначалося вище, управлінська здатність може бути виявлена, зафіксована та виміряна лише у реалізованому прояві - у вчинках, діях, прийнятті управлінського рішення, оскільки тільки в процесі дії людина проявляє свої ділові та морально-психологічні якості [1];

• по-друге, критерій придатності має нести інформацію про те, що дії та вчинки молодої людини мають самодіяльний характер, є у тому чи іншому ступені усвідомленими - тобто спрямованими на вирішення конкретних завдань;

• по-третє, критерій державно-управлінської придатності має відображати суспільну корисність практичної дії, її соціальну ефективність [3]. Нехтування цим критерієм робить управлінську діяльність невизначеною;

• по-четверте, останній критерій придатності має оцінювати часовий фактор процесу виконання управлінської діяльності, а саме: свідчити про інтенсивність або екстенсивність її проявів, обсяг, тривалість затраченого часу затрат на певну управлінську дію, наслідки управлінських рішень по проходженні певного часового проміжку.

Отже, до показників, придатних для використання, відносять: якість дії, її тривалість, ціннісне ставлення до управлінської діяльності та її суспільна корисність. Зібрані у комплекс, вони визначають якісний і кількісний прояв управлінської здатності молоді, фіксують та допомагають виміряти її.

Це лише найнеобхідніші показники. Ймовірних показників, що можуть більш повно розкрити сутність поняття “управлінська здатність”, значно більше (ступінь мотивації, психологічні та психофізичні особливості молодої людини, освітній та культурний рівень тощо). Однак ці індивідуальні показники мають уже додаткове значення.

Враховуючи ці міркування, ми приходимо до висновку про те, що роль загального критерію державно-управлінської придатності молоді має виконувати комплекс показників, що є необхідними й достатніми для того, аби зафіксувати наявність управлінської придатності, пересвідчитися у її суспільній спрямованості, виміряти її кількісні та якісні аспекти.

Таким чином, найбільш збалансованим видається підхід до оцінки управлінської здатності молоді з точки зору соціальної ефективності майбутньої управлінської дії. Як елементи він включає до себе і врахування затрачених зусиль на управління, і перевірку їх результативності у часовому вимірі, і виправдання (чи не виправдання) суспільних очікувань. Подібний підхід передбачає оцінку діяльності майбутнього управлінця не за формальними ознаками (виконавська дисципліна, культурно-освітній рівень тощо), а з точки зору відповідності такої дії потребам та інтересам суспільства. Головним інтегральним критерієм управлінської здатності виступає суспільна корисність управління, інакше кажучи, міра ефективності дії людини щодо задоволення суспільних потреб та інтересів.

Здійснення перевірки розроблених теоретичних механізмів на практиці, виявлення управлінської придатності молоді на підставі запропонованих критеріїв потребують наявності факту суспільної діяльності молоді як чинника виявлення і оцінки управлінської придатності. Визнаним фактом [8-10] є те, що сьогодні молоді люди недостатньо залучаються до прийняття самостійних управлінських рішень, участі в громадському й політичному житті.