Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування - головний стратегічний напрям реформування фінансування охорони здоров’я України

Здоров’я народу - це найбільша суспільна цінність, що значною мірою впливає на процеси економічного, соціального і культурного розвитку країни, важливий соціальний критерій благополуччя суспільства.

Реформи в охороні здоров’я - це невідкладна проблема, яку треба вирішувати вже зараз. Питання про реформування охорони здоров’я порушувалося ще за часів Радянського Союзу, найгостріше це питання постало в перші роки незалежності України, але й на сьогодні жодних кардинальних позитивних зрушень не відбулося.

Так, професор Н.Р.Нижник у статті “Проблеми управління охороною здоров’я” підкреслює, що держава має виробити завдання політики охорони здоров’я, основною метою якої є гарантування найкращих можливостей стану здоров’я населення сьогодні та в майбутньому. Чим швидше Україна обере найбільш сприятливі для себе форми організації та фінансування охорони здоров’я, тим раніше держава почне надавати населенню медичну допомогу, гідну цивілізованого суспільства [8].

Важливу роль у процесі реформування фінансування охорони здоров’я має відігравати страхова медицина. Якщо виходити з того, що всі реформи повинні будуватись на економічній основі, то необхідно одразу визначити основний тезис, що охорона здоров’я може бути опосередковано прибутковою галуззю народного господарства країни. Ця прибутковість буде визначена відповідним рівнем здоров’я населення.

Успішне перетворення та реформування охорони здоров’я потребує гнучкої та ефективної системи управління й фінансування галузі. Ми погоджуємося з думкою професора В.В.Руденя стосовно того, що процес реформування нинішньої системи медичного забезпечення за своєю суттю має бути системним і комплексним [10], однак, незважаючи на всю негайну необхідність проведення реформ у галузі охорони здоров’я, залишаються невирішеними питання єдиного підходу до напрямів реформування.

Отже, Україна повинна вдосконалювати моделі вироблення державної політики реформування та управління в галузі охорони здоров’я.

Аналіз останніх досліджень. За останні роки в Україні активно проводилася робота з дослідження процесу державного управління, вироблення практичних рекомендацій щодо процесу державної політики та реформування галузі охорони здоров’я. Дослідження, присвячені цим проблемам, були висвітлені в роботах таких вітчизняних учених, як О.Василик, С.Кондратюк, В.Загородній, Н.Солоненко, Л.Жаліло, С.Осадець, Я.Радиш та ін.

Але незважаючи на це, залишаються і досі невирішеними частини загальної проблеми: не розроблено єдиного законопроекту, що відображав би мету реформ, їх процес і безпосередньо визначав інститути (організаційні структури, системи управління), які б регулювали процес поетапного впровадження обов’язкового медичного страхування.

Метою даної статті є проведення порівняння запропонованих законопроектів обов’язкового медичного страхування, виявлення їх недоліків і визначення пропозицій щодо єдиного підходу реформування охорони здоров’я України.

Виклад основного матеріалу. Ідея страхової медицини покладена в основу реформ сфери охорони здоров’я в окремих країнах світу, зокрема в країнах Центральної і Східної Європи та СНД; аналогічні проекти розглядаються нині в Україні.

Сьогодні на розгляд у Верховній Раді України винесено кілька полярних законопроектів, що базуються, відповідно, на концепціях соціального та обов’язкового цивільного медичного страхування. Це законопроекти про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційні № 4505 та 4505-1) [1; 2], що базуються на концепції соціального страхування та засновані на концепції обов’язкового приватного страхування, проект закону про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування (реєстраційний № 3370) [3] і проект закону про загальнообов’язкове медичне страхування (реєстраційний № 3370-1) [4].

Законопроекти, орієнтовані на модель соціального страхування, передбачають солідарність фінансування та універсальну програму послуг для всіх застрахованих; для них є характерною неконкурентна універсальна страхова система, що виключає селекцію страхових ризиків та передбачає відносно простий механізм управління.

Законопроекти, орієнтовані на модель обов’язкового цивільного медичного страхування, передбачають регресивний характер фінансування, в умовах якого особи з меншими доходами змушені будуть платити в систему медичного страхування відносно більшу частину своїх доходів, ніж високозабезпечені особи. Ці законопроекти передбачають різні програми послуг залежно від суми страховки. Вони також передбачають створення конкурентних страхових ринків, за яких страховики неминуче використовуватимуть феномен селекції страхових ризиків або “збирання вершків”, результатом якого буде зниження доступності системи насамперед для хронічно хворих та літніх людей. До цього варто додати, що запропонована цими законопроектами схема передбачає надзвичайно складний з точки зору реалізації механізм управління системою страхування.Проведений порівняльний аналіз проекту Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” (№ 4505) та проекту Закону України “Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування” (№ 3370) був зроблений експертами в рамках Проекту Європейського Союзу “Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я в Україні” на прохання Міністерства охорони здоров’я України та містить незалежну оцінку й коментарі міжнародних експертів Проекту [9].