Еволюція соціально-ціннісних поглядів у теорії і практиці управління державою

Один з авторів Декларації незалежності США Томас Джефферсон прагнув утвердити в американському стилі управління ідеальне “царство розуму”. За Т.Джефферсоном, “Прогрес лібералізму викликає добрі сподівання, що розум людини з часом повернеться до свободи… Наша країна подала приклад фізичного звільнення від боргу перед ним, а стосовно звільнення морального, - то моральна свобода існує у нас лише номінально. На практиці, засилля суспільної думки цілком пригнічує ту свободу, яка в теорії стверджувалася законами” [цит. за 16, с. 40]. Він виступав за расову повноцінність. Походження нерівності серед людей Т.Джефферсон пояснював тим, що закони власності взяли гору над природними правами людей. Він наголошував, що закони можуть і повинні змінюватися відповідно до людських потреб та потреб часу, але правова свобода ще не замінює моральну. Тому представник прагматизму Джон Дьюї ставить питання, узагальнюючи спадщину “психології демократії”: “Чи можна зберегти політичну свободу без свободи культури?” [16, с. 41]. Цю функцію доведення стратегій управління до культурних засад суспільства, на його думку, має виконувати держава.

Як відомо, Джеймс Медісон вважається “батьком” Конституції США. Він відзначався критичним ставленням до узагальненого механізму державного управління Західної Європи, що дало змогу вийти у реальному політичному житті країни на принципово новий рівень - конституційний. Якою стає людина, - залежить від суспільства, на його думку. Тому люди повинні самі обирати форму правління та умови співжиття. Для цього потрібно забезпечити їм політичну рівність та повагу до прав кожного, враховуючи й права меншин. Ці принципи мають становити основу державного управління та бути закріпленими законодавчо. Республіканська форма правління є засобом їхнього забезпечення на противагу монархії чи аристократії. Останні ж, на думку Д.Медісона, становлять небезпеку для республіканізму. Важелем, що підтримував би стабільність республіканської влади та унеможливлював переродження її в тиранію чи анархію, є система “стримувань і противаг”, яку забезпечує поділ влади [17].

Таким чином, новоєвропейський етап становлення державного управління в межах класичної раціональності створив фундамент теорії правової держави, принципів її управління та його ціннісного виміру. Свобода та індивідуалізм є основою формування демократичної системи цінностей: “...у реалізації всього діапазону видів нової свободи полягає суть історії Нового часу” [19, с. 268].

Висновки.

1. У своєму “донауковому” становленні державне управління розглядалося як включене в ціннісну ієрархію буття на підставі безпосередньої тотожності соціальної онтології й аксіологічної проблематики, про що свідчать античні класифікації правильних і неправильних форм державного управління, теологічна апологія державної влади в добу Середньовіччя, єдність в опозиції “держава - громадянське суспільство” Нового часу.

2. Державне буття споконвічно наділялося ціннісним виміром. У процесі історичного розвитку проблему суспільних цінностей істотно загострило руйнування суворої єдності соціальної онтології й аксіології. Якщо донаукові форми теорії державного управління можна було розглядати як вбудовані в єдину логіку розуміння, то криза класичного ідеалу раціональності в теоретичній сфері й складна диференціація практики державного управління в різних країнах приводять до того, що наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. колись єдиний вектор розвитку європейської теорії державного управління набуває форми багатовекторної спрямованості, яка відображає національні особливості. Виникають провідні національні наукові школи державного управління, у кожній з яких створюється своєрідна інтерпретація проблеми соціально-ціннісної парадигми державного управління.

3. Соціально-ціннісний вимір державного управління є феноменом перетинання багатьох галузей гуманітарного знання. Історичний дискурс показав, що цей науковий напрям виник на перехресті філософії, теорії політики й менеджменту. Крім того, тут багато в чому використовувалися досягнення інших соціальних наук - психології, філософії, права, соціології.

4. Аналіз наукового доробку історичних попередників, категоріального апарату та принципів державного управління в цілому розкрив зміст наукової проблеми формування соціально-ціннісних засад системи державного управління в Україні.Перспективи подальшого наукового дослідження полягають у тому, щоб:

- визначити соціально-ціннісні елементи політичного поля як системоутворюючого підґрунтя державного управління;

- проаналізувати базові стратегії управління державою з різних типових для сучасності аксіологічних позицій (утилітаризму та гуманізму).