Державна політика з надання пільг соціально уразливим верствам населення

До того ж, значна частина пільг надається без відповідного контролю або відповідальності. Сучасний механізм передбачає перерахування коштів із бюджетів надавачам послуг, але в багатьох випадках неможливо визначити розмір фактично спожитих послуг пільговими категоріями населення. Це, насамперед, стосується багаторазових пільг.

Найпоширенішим видом багаторазових пільг є пільга на проїзд у міському пасажирському і приміському транспорті. Майже кожна третя особа в країні має право на пільговий проїзд у міському та приміському транспорті. На пільговий проїзд у міжміському транспорті мають право 12,9% населення. Право на пільгову оплату житлово–комунальних послуг офіційно має 8,2% населення, а якщо враховувати і членів сімей пільговиків – 14%. Ще 7,6% населення має право отримувати медикаменти на пільгових умовах [1, с. 105].

Пільги та різні види допомог, що надаються сьогодні в Україні, призначаються за різними критеріями. Враховується як сукупний, так і індивідуальний доход, норми житлової площі та нормативи споживання комунальних послуг, критерії вислуги та інші показники. Поряд з цим використовується й різна величина межі бідності.

Основні категорії населення, які мають право на пільги – це пенсіонери за віком, інваліди, учасники війни та особи, які виділяються за професійною ознакою (працівники судів, прокуратури, міліції та ін.), потерпілі внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Найчисленнішою серед користувачів пільг (38%) становлять сім’ї, що мають осіб пенсійного віку й не мають дітей. Найрідше користуються пільгами сім’ї, до яких входять: особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; одинокі матері; багатодітні сім’ї; особи, що доглядають за інвалідом І групи чи дитиною–інвалідом. Серед сімей з дітьми пільгами користується менше 20% [1, с. 106].

Виявляється, що найбільш уразливі групи населення, які потребують безперечної додаткової допомоги від держави, становлять незначний відсоток серед населення, що має право на пільги. Так, члени багатодітних сімей та одинокі матері складають серед пільговиків менше одного відсотка. Натомість переважна частина пільговиків – це пенсіонери за віком. Сьогодні уряд країни стоїть перед необхідністю перегляду всієї системи пільг. Потрібно провести глибоку інституційну реформу всієї системи соціального захисту населення, щоб забезпечити такий розподіл ресурсів, при якому вони будуть надаватися бідним категоріям, а не поширюватимуться на забезпечені верстви населення.

Розглянемо загальний розподіл пільг по сім’ям – бідних та небідних. В Україні майже кожна друга сім’я має хоча б одну особу, яка має право на пільги. Найчастіше сім’я має право одноразово на дві пільги, таких сімей 29% [1, с.107]. Наявність 1–3 пільг частіше спостерігається у бідних, а 4 та більше – у небідних сімей. Бідні сім’ї звичайно використовують лише одну пільгу, а небідні – дві або більше. Тобто багатьма видами пільг часто користуються ті, хто має квартиру, телефон, можливість отримання пільгових путівок, часто користується пасажирським транспортом тощо.

Неефективність системи пільг як інструменту соціальної політики стає ще більш очевидною, якщо розглянути користування пільгами як функцію зайнятості населення та соціально–економічного статусу. На перший погляд, статистичні дані підтверджують велике значення пільг для добробуту бідних категорій українського населення. Так, пільгами найчастіше користуються сім’ї, в складі яких немає працюючих. Із 100 сімей, у складі яких немає працюючих, пільгами в середньому користуються 89. Із збільшенням кількості працюючих спостерігається тенденція до зменшення користування пільгами. Для сімей з одним працюючим відповідний показник становить 54, а двома працюючими – 48, з трьома і більше працюючими – 43 [1, с. 107].

Очевидно, що сім’ї з принаймні одним працюючим більше економлять завдяки користуванню пільгами. Так, сім’ї, у складі яких немає працюючих, попри більшу кількість пільг у користуванні, щомісяця економлять майже у двічі менше коштів, ніж сім’ї, де є працюючі. Це підтверджує тезу, що пільги в сучасній системі соціального захисту в Україні лише незначною мірою спрямовані на підтримку найбільш нужденних верств населення.Сім’ї пенсіонерів користуються пільгами інтенсивніше, ніж інші сім’ї, і відповідно вони більше економлять. Середня кількість пільг, що припадає на

100 сімей пенсіонерів, становить 96, тоді як по всіх сім’ях – 64. Однак насправді сім’ї пенсіонерів користуються переважно більш “дешевими” пільгами. Щомісячна сумарна вартість п’яти основних пільг у сім’ях пенсіонерів, які користуються пільгами, на 21% менше, ніж в інших сім’ях [1, с. 108]. Ці цифри знову свідчать про те, що сучасна система пільг не є ефективним засобом підтримки найбільш нужденних верств населення.