Пенсійний фонд України – основний орган державної виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі пенсійного забезпечення та пенсійного страхування

Щодо підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, то збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюю¬чих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інва¬лідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне стра¬хування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Пенсійний фонд і його відділення наділені правом вилучати у беззаперечному порядку не внесені до фонду страхові внески разом із нарахованою пенею та застосовувати інші санкції, зокрема накладати адміністративні стягнення (штрафи) на посадових осіб. Суми збору, донараховані під час перевірок органами державної податкової служ¬би та органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повно¬му обсягу без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.

Щоквартально, наступного за звітним кварталом місяця (до 8 квітня, до 8 липня, до 8 жовтня, до 15 січня) платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування наростаючим підсумком з початку року подається до органів Пенсійного фонду України за місцем реєстрації платника "Звіт про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витратних коштів Пенсійного фонду", який підписується керівником підприємства та головним бухгалтером і закріплюється печаткою.

4. Напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні

Соціальна та економічна роль пенсійної системи у сучасному суспільстві визначається тим, що її надійність є запорукою його ста¬більності соціальної, а в багатьох випадках і економічної. У той же час критичний стан ефективності діючої економіки та загострення со¬ціальних проблем передусім позначаються на пенсійній системі.

Пенсійна система, яка склалася протягом десятиріч в результаті переходу України до ринкових відносин в економіці, опинилась у стані кризи.

Слід також визнати й те, що значна частина фінансових пре¬тензій органів Пенсійного фонду до страхувальників пов'язана не тільки з бухгалтерськими прорахунками та помилками, але й з на¬вмисним укриттям грошових засобів, спрямованих на користь своїх найманих робітників. При цьому широко використовується безмежні можливості, які відкриваються у зв'язку з структурними змінами еко¬номіки, розвитком підприємницьких структур та інституціональних перетворень. Найбільш широко розповсюдженою практикою є відне¬сення значної частини грошових виплат не до заробітної плати, а до виплат соціального характеру, основна частина яких не належить прибутковому оподаткуванню та обов'язковому відрахуванню стра¬хових соціальних внесків.

Забезпечення стійкого функціонування пенсійної системи України - одне з найактуальніших завдань соціальної політики дер¬жави. Складнощі переходу до ринкової економіки спричинили повне розбалансування цієї колись дуже надійної і стабільної системи, що зумовило певне соціальне напруження, а значну кількість непрацезда¬тного населення залишає без коштів для існування.Попри те, що законодавчими й нормативними актами встанов¬лено значні нормативи відрахувань до державного Пенсійного фонду із заробітної плати не вистачає коштів на виплату пенсій непраце¬здатним громадянам. Якщо сьогодні в Україні населення, старше пра¬цездатного віку, складає близько 23 %, то вже через 20 років воно становитиме 30 %. Піку демографічного навантаження буде досягну¬то в середині сторіччя, коли (за умови збереження сучасного пенсій¬ного віку) на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 900 пенсіоне¬рів.

Різкий спад виробництва, інфляційні процеси, розбалансування структури економіки призвели до того, що часто пенсії сплачуються несвоєчасно, а колишні особисті заощадження, зокрема і на забезпе¬чення в старості, повністю знецінені. Якщо до 1992 р. середня пенсія за віком приблизно в 1,7 рази перевищувала мінімальну заробітну плату, що відповідала прожитковому мінімуму населення, то сьогодні вона становить не більш як 20-30% від цього показника.

Слід зазначити й те, що відбулася значна деформація головного принципу пенсійного забезпечення - зв'язку з минулим трудовим внеском. Пенсійне законодавство внаслідок прийняття низки популі¬стських рішень стало недосконалим, що ускладнює ситуацію. До того ж останні пропозиції Кабінету Міністрів України щодо підвищення пенсійного віку на п'ять років не дають позитивного імпульсу для на¬лагодження стабільної діяльності пенсійної системи.