Державні витрати: поняття, особливості та принципи фінансування

Витрати у повному і всесторонньому обсязі характеризу¬ються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та спри¬яння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяль¬ність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господар¬ство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транс¬порт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації й інфор¬матика; інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері витрати державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і ви¬дами суспільної діяльності. Це витрати на: освіту; охорону здоров’я; соціальний захист і соціальне забезпечення; жит¬лово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне уп¬равління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропор¬ції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного ви¬робництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямова¬ності усього суспільного розвитку потребує на сьогодні біль¬ше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна виріз¬нити такі витрати:

–оплата праці працівників бюджетних установ;

–придбання предметів постачання та матеріалів;

–витрати на відрядження;

–оплата послуг з утримання бюджетних установ;

–оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

–інші.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямо¬вувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджет¬них коштів на народне господарство повинна зазнати сут¬тєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних зав¬дань: фінансування пріоритетних заходів, пов’язаних з при¬скоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видат¬ків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у на¬родному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зво¬диться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідов¬но виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюд¬жетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залиша¬ться такі витрати, які потребують обов’язкового залучення дер¬жавних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування дер¬жавного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова до¬помога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінан¬сування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють дер¬жаві розвивати систему освіти, культури, задовольняти міні¬мальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здій¬снювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фі¬нансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між дер¬жавою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, уста¬новами всіх форм власності та фізичними особами, – з іншо¬го, з точки зору спрямування та використання грошових кош¬тів централізованого фонду на розширене відтворення, під¬вищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забез¬печення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що зако¬номірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також до¬даткові заходи, пов’язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюд¬жетне фінансування останніх чотирьох років, то можна пере¬конатись, що в цілому витрати були недофінансовані від 20 до 30 відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основ¬ними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінан¬сове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов’язаний з дохо¬дами бюджету. Цей взаємозв’язок полягає у кількісній відпо¬відності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми заплано¬ваних видатків.