Інвестиційний менеджмент: механізми залучення іноземних інвестицій

В умовах, що склалися, великого значення набуває вирішення питання про сприяння держави українським господарюючим суб'єктам в контексті проведення промислової політики країни. Мова йде про удосконалення наявної нормативної бази для створення ПФГ в Україні, розробку і введення в дію закону про міжнародну кооперацію у виробництві та інформаційно-методичних рекомендацій для підприємств та органів державного управління з комплексу питань внутрішньодержавної та міжнародної кооперації. У рекомендаціях було б доцільно висвітлити у взаємозв'язку ряд питань, серед яких: сертифікація та ціноутворення виробленої в рамках кооперації продукції; лізинг; обмін науково-технічною та іншою документацією і правами промислової власності; співробітництво у збуті та післяпродажному сервісі продукції; валютно-фінансові та кредитно-розрахункові питання; порядок підготовки та зміст договорів про міжнародну кооперацію; особливості кооперації в корпоративних структурах; форми державної підтримки участі українських підприємств в міжнародній кооперації та інше.

З набиранням обертів приватизаційного процесу в Україні іноземний капітал все більшою мірою буде залучатись до країни шляхом продажу інвесторам пакетів акцій українських акціонерних товариств. У цьому зв'язку досить цікавою видається практика проведення приватизації у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи. Ії узагальнення показує, що іноземне інвестування економік цих країн характеризувалося:

•спрямованістю у монополістичні ринки з невеликою кількістю конкурентів;

•спрямованістю у низько -, а не високотехнологічне виробництво, наданням переваги підприємствам легкої, харчової та тютюнової промисловості;

•намаганням придбати найвідоміші національні підприємства;

•подальшою реалізацією продукції приватизованих підприємств переважно на внутрішньому ринку.

І все-таки, підприємства з іноземними інвестиціями у країнах Центральної та Східної Європи демонструють вищі продуктивність праці, ефективність виробництва та питому вагу в експорті

В сучасних умовах питання щодо вибору форми залучення іноземних інвестицій на рівні підприємства є його внутрішньою справою. Тому відповідні рішення його керівництва повинні ретельно вивірятися, супроводжуватися відповідними розрахунками.

На рівні регіону або країни в цілому питання вибору оптимальних форм залучення іноземних інвестицій вирішується не безпосередньо органами управління, а через відповідну економічну політику та комплекс адміністративних заходів. Так, надання податкових чи інших пільг органами управління на державному чи регіональному рівнях можна розглядати тільки як засіб сприяння залученню іноземного капіталу до пріоритетних сфер економіки країни в певних формах.

У деяких випадках органи управління на регіональному або національному рівні повинні самі приймати рішення щодо вибору форми залучення іноземних інвестиційних ресурсів (наприклад в разі освоєння родовища корисних копалин). Тут можливі наступні варіанти:

•по-перше, укладання угоди щодо залучення іноземних коштів на компенсаційній основі із збереженням повного контролю українських підприємств за виробництвом;

•по-друге, створення для розробки родовищ СП із визначенням оптимальної частки іноземного партнера;

•по-третє, надання концесії іноземній фірмі або групі фірм.Вибір із цих варіантів найбільш ефективного з точки зору української сторони вимагає врахування різних факторів. І в першому і в другому випадках необхідні витрати української сторони, в другому, правда - дещо менші. В третьому випадку всі витрати несуть іноземні інвестори. Проте різними будуть і результати використання цих форм насамперед за розмірами доходу, що залишається в Україні. Має значення також і швидкість освоєння родовища. Чим швидше воно буде розроблятися, тим раніше країна отримає продукцію, збільшить свій експортний потенціал і матиме можливість створення нормальних умов для життя населення відповідного регіону тощо.