Давньогрецькі театри

З’являються акторські товариства, які брали на себе захист інтересів своїх членів, і виступали організаторами драматичних і музичних змагань. Членами товариств були тільки чоловіки і причому вільнонароджені. В епоху еллінізму актори також були у великій пошані і акторські товариства мали права юридичної особи. Для організації вистав актори навіть під час війни могли вільно виїжджати до інших держав, їх особа і майно були недоторканими. Самі актори одержували звільнення від несення військової служби.За своєю архітектурою театр епохи еллінізму відрізняється від театру класичної епохи. До нас дійшли руїни театрів еллінізму, оскільки вони споруджувалися вже з каменя (хоча окремі частини будувалися ще іноді з дерева). Розкопки дозволяють з великою точністю відновити їх план і складові частини. З театрів епохи еллінізму відомі театри в Епідаврі, Мегалополі (міста в Пелопоннесі), Прієні, Ефесі (Мала Азія). Перед нижнім поверхом скени – кам’яна прибудова, яка складалася із стовпів з розміщеними спереду напівколонами (в деяких театрах з напівколон і повних колон) і забезпечену плоским дахом. Ця прибудова в написі Оропа називається проскенієм, в будівельних документах Делоса (біля 300 р. до н.е.) – проскенієм і логейоном. Постановки нової комедії, в якій хор був вже відсутній, здійснювалися не на орхестрі, а на плоскому даху, що йде від колон проскенія до 2-го поверху скени. Цей сценічний майданчик називали логейоном (говорю), а іноді і просто – проскенієм. Глибина логейона – 2,5–3,5 м. при такій же приблизно висоті. Приміщення під проскенієм називалося гіпоскенієм. За логейоном підносився 2-й поверх скени – епіскеній. Його фасад, на думку ряду дослідників (Беті, Фіхтер, Буллі, М.Бібер), представляв собою на початку епохи еллінізму солідну стіну з дверима, перед якою і розігрувалася дія. Проте приблизно у 2 ст. до н.е. в стіні були зроблені широкі отвори і таким чином влаштовані виходи з епіскенія на логейон. Ці отвори, звані фіромами, служили не тільки для появи акторів, але і для поглиблення сценічного майданчика; в них ховалися актори, які по п’єсі повинні були ховатися або займатися підслуховуванням. Вітрувій в своєму трактаті "Про архітектуру" (кн. 5, гл. 6, 8) згадує про тригранні призми-периакти, що обертаються навколо своєї осі, за допомогою яких відбувалася зміна декорацій. Ці периакти, ймовірно, поміщалися в бічних фіромах.

У всіх театрах епохи еллінізму орхестра утворює повний або майже повний круг. Її діаметр варіює залежно від величини будівель приблизно від 11 (Ороп) до 30 м. (Мегалополь). Скена звичайно всюди має форму подовженого чотирикутника, середня глибина якого рівна 4–7 м., а максимальна ширина 35–40 м. Параскенії в епоху еллінізму поступово відмирають, що пояснюється появою високої сцени. При вказаних рисах схожості кожний окремо взятий театр епохи еллінізму мав у своїй будові ряд особливостей. Деякі з цих театрів були побудовані ще в 5 (театр в Еритреї) і 4 ст. до н.е., але в епоху еллінізму піддалися перебудові.

Театр в Епідаврі

Театр був збудований середині 4 ст. до н.е. архітектором Поліклетом Молодшим. Цей театр, за свідченням грецького історика і географа 2 ст. н.е. Павсанія, вже в старовині вважався найзнаменитішим зі всіх грецьких і римських театрів по витонченості своєї архітектурної форми. Він і зберігся краще за інші грецькі театри. Театр в Епідаврі – єдиний театр, руїни якого дають можливість отримати уявлення про внутрішній устрій скени. Простір місць для глядачів є півколом. Поперечний прохід розділяє його на 2 яруси: 13 сходів ділять нижній ярус на 12 клинів, 23 сходи верхнього ярусу ділять його на 22 клини. Сидіння в нижньому і верхньому рядах першого ярусу мають спинки і, значить, є почесними місцями.

Орхестра складає повний круг діаметром 24,32 м. Навколо орхестри йде канал для стоку води. Поверхня орхестри, облямована кам’яним бордюром, являє собою утрамбовану землю, циліндровий камінь позначає центр орхестри. Будівля скени в основних контурах добре збереглася. Вона представляє собою довгий прямокутник, розділений на 5 приміщень. Центральне з них відповідає за своєю довжиною діаметру орхестри.

Перед трьома середніми приміщеннями знаходився кам’яний проскеній, який складався з іонічних напівколон діаметром 0,33 м. і заввишки 3,5 м. На думку деяких дослідників (Дерпфельд, Флікінгер, Пікард-Кембрідж), він був збудований тільки в 3 або 2 ст. до н.е. і замінив собою дерев’яний проскеній. На обох кінцях кам’яного проскенія виступають невеликі параскенії, споруджені, мабуть, в той же час. Є також і красиві ворота з двома дверима: одні двері вели на орхестру, інші – на похилий підйом, до даху проскенія. Із спорудженням кам’яного проскенія дія, ймовірно, була перенесена на логейон.

Театр в Мегалополі

Театр був споруджений перед Терсиліоном – приміщенням для зібрання 10 тисяч аркадян. Чудова будівля Терсиліона була створена в 4 ст. до н.е., тоді ж був збудований і театр. Терсиліон підтримувався безліччю колон, його вестибюль служив замість скени як завершення орхестри.Театр в Мегалополі, що вважався найбільшим у всій Греції (вміщав більш ніж 40 тис. глядачів), був відомий, окрім того, особливими театральними пристосуваннями, які пізніше римляни позначали як "рухому сцену" (scaena ductilis). В одному з пародів театру існувало приміщення, що називалося, згідно клеймам на цеглі, як скенотека. Децпфельд вважає, що це приміщення служило для зберігання "рухомої сцени", яку він визначає як кулісу, що висувалася в разі потреби перед вестибюлем Терсиліона. Проте Беті і Фіхтер вважають, що "рухома сцена", яка зберігалася в скенотеці, являла собою жвавий дерев’яний поміст, що споруджувався для драматичних вистав між орхестрою і Терсиліоном, цей поміст замінював скену.