Давньогрецькі театри

8. Види давньогрецьких театрів

8.1. Театр класичної епохи

Театр Діоніса в Афінах

Найдавнішою з відомих театральних будівель є театр Діоніса в Афінах, розташований в священній огорожі Діоніса на південно-східному схилі Акрополя, що в подальші епохи ще декілька разів перебудовувався. Його розкопки були завершені в 1895 р. Дерпфельдом.

По двох незначних залишках стіни Дерпфельд встановив круглу орхестру – терасу з діаметром 27 м. (Е.Фіхтер вважає, що діаметр цієї орхестри рівний приблизно 20 м). Вона була розташована на схилі Акрополя таким чином, що її північна частина вдавалася в гору, а південна – підпиралася стіною, що підіймалась в найпівденнішій частині на 2–3 м. над рівнем священної огорожі Діоніса і на заході впритул стикалася із старим храмом. Ніяких кам’яних сидінь в цьому театрі ще не було: глядачі сиділи на дерев’яних лавах, а, можливо, на нарах чи просто стояли. Візантійський учений Свіда повідомляє, що в 70-у олімпіаду (тобто у 499-496 до н.е.) тимчасові сидіння зруйнувалися, і після цього афіняни спорудили театрон, тобто особливі місця для глядачів.

Скена спочатку не позначала палацу або храму. Проте більш пізні п’єси Есхіла і драми Софокла вже вимагали як задника палацу або храму, і на дотичній орхестри почали споруджувати дерев’яну будівлю скени, на фасаді якої незабаром з’явилися 3 двері. В цей же час входить у побут і сценічний живопис, причому розписні дошки могли розставлятися між колонами проскенія.

При Периклі театр піддався перебудівництву, яке закінчилося, ймовірно, після його смерті. Стара орхестра була відсунута на північ. Таким чином, було досягнуто дещо більшого простору для представлення акторів і для сценічних пристосувань, потрібних для розігрування драм Софокла і Еврипіда. Південна межа тераси була повністю перебудована, і замість старої кривої опорної стіни була споруджена з крупних глиб конгломерату довга (близько 62 м.) пряма стіна, яка підтримувала терасу. На відстані приблизно 20,7 м. від західного кінця стіни виступає до скени приблизно на 2,7 м. солідний фундамент, який має в довжину близько 7,9 м. Вважають, що він служив опорою для машин, які застосовувалися в театрі. Але сама скена була ще дерев’яною. Дещо на південь від старого храму був збудований новий храм Діоніса, в якому була поміщена статуя бога із золота і слонячої кістки, створена Алкаменом.Опорні стіни глядацьких місць стикалися з одеоном – будівлею для музичних змагань, споруда якого була закінчена Периклом в 443 до н.е. Сидіння в цьому перебудованому театрі були все ще з дерева, за виключенням, можливо, деяких почесних місць. Були параскенії. Будівля скени при постановці, яка вимагала зображення палацу або будинку, була звичайною двоповерховою, причому верхній поверх, можливо, дещо відступав назад і залишав акторам простір спереду і з боків. Храм міг мати загострений фронтон. Периклівська реконструкція була завершена спорудженням великого залу, котрий йде вздовж усієї довжини нової опорної стіни, з відкритою колонадою на його південній стороні.

Наступна велика перебудова афінського театру відбувалася в 2-ій половині 4 ст. до н.е. (завершена біля 330 р.) і була пов’язана з ім’ям Лікурга, завідуючого афінськими фінансами. Замість тимчасових дерев’яних будов була збудована постійна кам’яна скена. Параскенії виступали приблизно на 5 м. від фасаду скени. Фасад скени мав 3 двері. Ймовірно, по фасаду і на своїх внутрішніх сторонах параскенії мали колони. Деякі вчені вважають, що в кам’яному театрі Лікурга існував дерев’яний проскеній, який дещо відступав від будівлі скени і утворював портик (подібно тому, як це було пізніше в театрі еллінізму).

П’єси розігрувалися як і раніше на рівні орхестри, перед скеною, фасад якої пристосовувався (за допомогою рухомих ширм, перегородок і інших пристосувань) для постановки окремих п’єс. Глядацькі місця, значну частину яких можна бачити в Афінах і дотепер, були споруджені з каменя. Для підтримки їх була збудована подвійна опорна стіна.

В нижньому ярусі простір місць для глядачів розділявся сходами, які радіально підіймаються, на 13 клинів. У верхньому ярусі число сходів подвоювалося. Усього на схилі пагорба було 78 рядів. Орхестра була дещо відсунута ще далі на північ. Навколо орхестри для стоку дощової води був влаштований канал.

8.2. Театр епохи еллінізму

В епоху еллінізму (ІІІ–І ст. до н.е.) театр став одним з провідників грецької культури на Сході. Театри будувалися не тільки в знову виниклих крупних торгових центрах, але й в дрібних містах. В Александрії – столиці царства Птоломеїв в Єгипті, при Птоломеї II (285–246 до н.е.) відбувалися святкування на честь Діоніса, що обставлялися з великою пишнотою, під час яких влаштовувалися вистави трагедій і комедій. Монархічний режим, що встановився в державах еллінізму і поступовий спад грецької класичної культури, що відбувався, проявився як в театрі так і в інших видах мистецтва. Стародавня комедія зовсім зникає. Нова комедія (Меандр, Филимон і інші) відтворювала сучасне життя тільки в плані сімейно-побутових відносин і особистих переживань людини. В той же час побутові тенденції нової комедії вимагали від виконавців відповідної зміни стилю гри. На обличчі актора все ще збереглася маска, але збільшилося число уживаних масок (9 – для ролей чоловіків, 17 – для жінок, 11 – для хлопців і 7 – для рабів), виразність цих масок вказує на прагнення можливо більш індивідуалізувати традиційні типи комедії. В епоху еллінізму вперше виступають актори-професіонали.