Архітектор М. В. Риков
Будинок запроектовано в 3, 5 поверхи. На першому поверсі розміщені амбулаторії, зали для відвідувачів, кабінети, кімнати для лікарів, ап¬тека та ін. На другому і третьому поверхах—приймальний зал, гурто¬житок на 200 місць, дві великі аудиторії для курсів з допоміжними при¬міщеннями. В півповерсі розміщені різні підсобні приміщення.
У цьому будинку, як і в попередніх своїх будовах, автор застосував форми італійського ренесансу. На головному фасаді чітко виділяється середній ризаліт, оздоблений тричетвертними коринфськими колонами. На колонах тримається розкрепований антаблемент, на якому розміщені чотири алегоричні фігури роботи відомого скульптора Ф. П. Балевенського. Ці скульптури символізують ідеї милосердя, любові, медицини і життя. Бокові фасади відзначаються ритмом вікон і деталей, що гармонійно пов'язує їх з головним фасадом.
У передреволюційні роки (1909—1914) Валеріану Микитовичу дово¬дилося проектувати та будувати і в інших стилях, які іноді нав'язували замовники. Зокрема, він будує цілий ряд жилих будинків (або як їх тоді називали «прибуткових» будинків) в формах своєрідного еклектизму, де декоративні елементи модерну пов'язувалися з елементами архітектур¬ної класики.На замовлення Південно-Західного товариства заохочення кінноза¬водства В. М. Риковим було складено проект і під його наглядом побу¬довано в одному з мальовничих куточків Печерська, по сусідству з Печерською лаврою, бесідку іподрому. Ця оригінальна за своїми формами будівля, як і будівлі минулих років, виконана в традиційному стилі ре¬несансу. Проектування бесідки велось в співдружності з видатним скульптором Ф. П. Балевенським.
Слід відзначити, що основні будівельні роботи по спорудженню бесідки здійснювалися взимку, кладка цегли і бетонування виконувались на морозі.
Як відомо, в 30-х роках цей метод будівництва був підтверджений спеціальними дослідними роботами, проведеними науково-дослідними інститутами України, після чого він почав застосовуватися в будівельній практиці.
3 травня 1925 року громадськість міста Києва відзначила 25-річний ювілей творчої діяльності Валеріана Микитовича Рикова у Київському художньому інституті. Ювіляр пройшов багатий досвідом шлях вироб¬ничої і педагогічної діяльності, на якому він безперервно поєднував ко¬пітку роботу архітектора і громадського діяча. За всю свою діяльність Валеріан Микитович досяг небувалої для архітектора цифри будов. Біля 300 будов різного характеру побудовані за безпосередньою участю В. М. Рикова.
У 1925 році В. М. Риков бере участь у конкурсі на створення проек¬ту кінофабрики в місті Києві. На конкурс було подано 20 проектів. Як ві¬домо, журі конкурсу ухвалило до будівництва проект В. М. Рикова
Будівництво Київської кінофабрики мало велике культурне і госпо¬дарське значення.
У 1925—1930 роках В. М. Риков працює консультантом по будів¬ництву і ремонту кінотеатрів Українфільму. Маючи тісний зв'язок з цією організацією, він у 1928—1929 роках проектує ряд кінотеатрів для України, зокрема для міста Києва (нині діючий кінотеатр «Октябрь» на Подолі), для Харкова, Вінниці, Кривого Рогу, Тульчина та ін.
Нестача жилої площі, яка особливо відчувалась в перші післярево¬люційні роки, спонукала інженерно-технічних працівників міста Києва в 1926 році організувати свій житлово-будівельний кооператив, який на¬мітив будівництво жилого будинку по вулиці Пушкінській, 7. Автор проекту будинку В. М. Риков за участю проф. В. Л. Обремського, архі¬текторів Зекцера і Карпова .
В 1929—1930 роках В. М. Риков складає проекти київської фотофабрики та зоотехнічного корпусу для сільськогосподарського інституту в місті Києві. В ці ж роки він консультує проекти Укржитлобуду по квар¬тальній забудові в районах Подолу, Куренівки, Печерська та Шулявки.
В цей час виникає необхідність у надбудові Держбанку (по вулиці Жовтневої Революції).
Як відомо, стара частина будівлі була споруджена в 1902—1905 ро¬ках. Тоді для будинків Державного банку найбільш охоче використову¬вались готові елементи палацової архітектури італійського раннього Від¬родження. Таким був і будинок Держбанку в Києві архітекторів О. М. Вербицького і О. В. Кобелєва, фасад якого прикрасили поліровані колони та багата орнаментика. В інтер'єрі найвишуканіше оздоблено опе¬раційний зал. Особливе місце в його планіровці займають касові комори та сейфи, збудовані з залізобетону. Фасади і внутрішня обробка бу¬динку виконувались італійськими майстрами.