Інтерпретація клавірних творів Й.С. Баха
І – складають п’єси з типічно прелюдійною фактурою, ос-новою якої являється гармонічна фігурація (T. S. D. T.).
Прелюдії №1 C – dur №3 c – moll №5 d – moll.
ІІ – прелюдії №2 C – dur №7 е – moll №8 F – dur в них поя-вляється імітація.
ІІІ - №4 D – dur №9 F – dur №12 a – moll тут уже повністю побудована на імітації.
Одна з існуючих рис бахівського тематизму є – скрита по-ліфонія. Перш за все це виникає в тій мелодії, де є скачки. Звук, продовжує звучати до того моменту, поки не появиться сусідній з ним тон, в який він розв’яжеться.
Це добре показати на прикладі прелюдії №1 С – dur, вона відразу приведе учня до скритих голосів. І тут ми зустрічаємося зі схованим верхнім голосом, який проводить секвенцію на ос-нові двохзвучного мотиву.
Потім потрібно грати акорди разом з басом, більш підчер-кнуто І акорд і менш, як розв’язку, ІІ акорд. Потім як учневі бу-де ясно розрізняти рух верхнього голосу, потрібно звернути увагу на середній скритий голос.
Прелюдія №2 c – moll (ч. 2) – цікава скритим двохголос-сям.
Подібний рух скритого голосу в даному випадку – допо-може закріпити – “доріжка”. Така доріжка повинна виконувати-ся звучно, з опорою, рівно: рука і пальці опускаються на клавіші зверху, від чого виходить боковий рух кисті. Голос, який повторює один і той же звук, потрібно грати тихіше.
В тактах 2, 4 і 22 форшлаг і основну ноту потрібно вико-нати як дві шістнадцяті. Характерний артикуляційний “прийом восьмих”: в правій руці (восьмі) – співуче легато, в лівій (четве-ртні ноти) – легке, коротке стаккато, pianissimo.
ІІ ч.
В “Маленькій прелюдії” №2 С – dur учень зустрічається з імітацією – це основний поліфонічний спосіб розвитку теми. Цю тему можна описати, що верхній голос урочисто і дзвінко грає труба, в нижньому – віолончель.
Ця тема складається з трьох мотивів в яких потрібно до-биватися виразного і рівного співу всіх звуків мотиву.
Велику роль відіграє динаміка, динамічне наростання по мотивах.
Кульмінація завершується вторгненням рухливої каденції, яка відділена цедурами.
Якщо учень добре засвоїв особливості розвитку тематич-ного матеріалу прелюдії його увагу можна переключити на ме-лодію, яку супроводжує імітація теми в басовому голосі. Це на-зивається протискладненням.
В двохголосних поліфонічних п’єсах Баха імітацію потрі-бно підчеркувати не сильним звуком, якщо верхній голос грати виразно, а нижній – легко, тихо, імітація буде тоді виразніша, ніж при сильному її виконанні. Звідси висновок: динаміка – не єдиний і не найкращий засіб зробити тему ясно звучною.
“Слышно не то, что громко, а то, что имеет свой особый, отличный от другого голоса, тембр, фразировку, артикуляцию.”
Артикуляційний прийом потрібно використовувати у всіх прелюдіях, крім D – dur №4, d – moll №6, g – moll №10. Їх гли-бокий, підчеркнуто співучий характер потрібно виконати на ле-гато.
ІІІ ч.