Ікона як специфічний феномен візантійської культури

План.

1.Образотворче мистецтво в Візантії.

2.Форми візантійського живопису.

3.Ікона – важливий атрибут християнських храмів.

4.Роль “нерукотворних” ікон.

5.Соціально-політичний рух “Іконоборці”.

6.Післяіконоборчий період.

7. Іконографічний канон.

8.Значення візантійського живопису.

2. Діяльність М.Костомарова та П.Куліша і їх значення у формуванні класичної української культури.

План.

1.Застосування політично маєнну організації – “Кирило-Мефодіївського братства”.

2.Роль Костомарова в товаристві.

3.Костомаров – найвидатніший з українських і російських істориків XIX століття.

4.Ідеї, які відстоювали члени Кироло-Мефодіївське братство.

5.Значення Кирило-Мефодіївського братства.

6.Продовження літературного руху.

7.Головний співробтник наукового журналу “Основа”.

8.Куліш, як найпомітніший літературний письменник України.

9.Громадські організації, створені на основі Кирило-Мефодіївського товариства та їх значення.

1.Значне місце в культурному житті Візантії займало образотворче мисткцтво. Звичайно, не всі його види повною мірою вписувалися в систему християнського світобачення, що не могло не позначитися на їхньому розвитку. Так, скультура втратила характерну для епохи античності велич і мітскість, розвиваючись в рамках дрібних декоративних рельєфів. Щоправда античні статуї продовжували прикрашами вулиці Константинополя як своєрідний вияв поваги до своєї спадщини, проте її власні ідеали та світоглядиі орієнтири були іншими.

Головними формами візантійського живопису стали мозаїки, фрески, ікони та книжкові мініатюри. Найбільше вражають мозаїки – найхарактерніший витвір візантійських мастерів. Найдавнші візантійські мозаїки збереглися в архітектурних спорудах Равенни-місмі, яке свого часу було значним культурним центром. Тут зберігається цілий комплекс пам”яток візантійської культури V-VIIст., тобто того, часу, коли на історичному перехресті зустрічались античність і середньовіччя, Рим і Візантія.