Наука — важливий елемент культури
Структура культури являє собою цілий макросвіт. Вона охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію. При цьому всі її елемен¬ти взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему та¬кого складного явища, як культура.
Також визначається певна типологія культури відпові¬дно до її носіїв. Залежно від цього необхідно виділити світо¬ву і національну культури. Світова культура — це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.
Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного окремого суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення гос¬подарства) сферах життя і діяльності народу. Так, зокре¬ма, виділяють національні культури — українську, російсь-ку, французьку та ін.
Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв'язок з навколишньою природою та інши¬ми народами. В результаті такого спілкування відбуваєть¬ся взаємне культурне збагачення. І як наслідок — різні куль¬тури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різно¬манітнішими.
Світова культура — феномен глобальний. Національна культура є частково і джерелом світової культури, одночасно витікаючи з неї. Без глобальної культури не може бути ре¬гіональної, самобутньої національної і навпаки. Світовій культурі властивий інтегрувальний процес. Національні ж мають диференційований характер.
У відповідності з носіями виділяють також культуру со¬ціальних суб'єктів (міську, сільську, професійну, молодіжну).Упродовж розвитку людства виокремились певні куль¬турні епохи: антична культура, культура середньовічна, культура доби Відродження; окремі форми культури: полі¬тична, соціальна, правова, економічна, екологічна, фізич-на, моральна і т.д.
Культуру потрібно культивувати, бо вона для кожного народу є джерелом стійкості і добра, фактором націо¬нальної гідності, водночас втілюючи історичний досвід самого народу, його творчий потенціал, служить під¬ґрунтям для духовного розвитку наступних поколінь. Про¬грес суспільства поєднується і супроводжується також куль¬турним прогресом.
2. Складна і багаторівнева структура культури визначає різноманітність її функцій в житті суспільства й окремої лю¬дини. Головною функцією культури, на думку багатьох вче¬них, є людинотворча, або гуманістична. Всі інші функції так чи інакше пов'язані з нею і навіть випливають з неї.
Однією з найважливіших функцій будь-якої культури є передача соціального досвіду. Тому її називають інфор¬маційною. Культура виступає єдиним механізмом пе¬редачі соціального досвіду від покоління до покоління, від епохи до епохи, від однієї країни до іншої. Адже, крім куль¬тури, суспільство не має інакших способів передачі досвіду, нагромадженого попередниками. Саме через це культуру не випадково вважають соціальною пам'яттю людства, а розрив культурних зв’язки між поколіннями призводить до її втрати (феномен "манкуртизму") з усіма негативними на¬слідками.
Іншою провідною функцією є пізнавальна. Вона тісно пов'язана з першою і випливає з неї. Культура, яка концентрує в собі кращий соціальний досвід багатьох людських поколінь, набуває здатності створювати сприят¬ливі умови для його пізнання і засвоєння.
Можна стверджувати, що суспільство інтелектуальне настільки, наскільки воно використовує багатющі знан¬ня, які містяться в культурному генофонді людства. Всі типи суспільств суттєво різняться між собою саме за цією ознакою. Одні з них демонструють надзвичайну здатність через культуру увібрати все краще, нагромаджене людь¬ми, і поставити собі на службу. Такі суспільства (наприк¬лад, в Японії) демонструють величезний динамізм у бага-тьох галузях науки, техніки, виробництва. Інші — не здатні використати пізнавальної функції культури і все ще "ви¬находять велосипед", залишаючись на досить низькому щаблі розвитку.
Регулятивна функція культури пов'язана, перш за все, з визначенням (регуляцією) різних сторін, видів сус¬пільної і особистої діяльності людей. У праці, побуті, міжособистісних відносинах культура так або ж так впливає на поведінку людей та їхні вчинки, на вибір тих чи інших матеріальних і духовних цінностей. Регулятивна функція культури спирається на такі нормативні системи, як мо¬раль і право.