КУЛЬТУРА ЦИВІЛІЗАЦІЙ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
Розквітає храмове будівництво. За часів Нового царства на честь бога сонця Амона-Ра зводяться храми: південний – Луксорський і північний – Карнакський. Статуї богів і фараонів сприймалися як реальні тіла, в які вселяються душі богів і померлих людей. У зв’язку з цим розвивалися такі поняття, як пропорція, гармонія, канон (непорушне правило). Для образотворчого мистецтва було розроблено систему “гармонійного пропорціювання” зображення. Модулем цієї системи, яка поширювалася не тільки на окремі фігури, але й цілі композиції, був числовий дріб “золотого перетину”. Пропорційні співвідношення вважалися священними і трималися в таємниці.
Стіни храмів та гробниць прикрашалися орнаментом або розписами. Це були картини з повсякденного життя давніх єгиптян або відтворюючі обставини військових походів. Згодом художнє мислення єгиптян виробило розвинуту систему канонів: сюжетних, пропорційних, кольорових.
Поезія та інша література.
Значні досягнення єгиптян були в різних галузях науки: фізики, хімії, медицини. Вони створили перші в історії людства медичні трактати, де описувалися ознаки різноманітних хвороб та засоби їх лікування. Єгиптяни вміли вираховувати площу трикутника, об’єм циліндра, поверхню півкулі, запровадили початки алгебри і навіть вирішували рівняння з двома невідомими. Могли провіщувати затемнення сонця, розлив річки Нілу тощо.
Люди Та-Камету створили різноманітну за жанрами літературу. Писали вони спеціальними значками – ієрогліфами на особливому матеріалі папірусі, а також на побілених кам’яних спорудах. Це були різноманітні релігійні тексти (написи пірамід, написи саркофагів, гімни на честь богів), філософська лірика (“Пісня арфіста”, “Розмова зневіреного зі своєю душею”), казки (“Казка про двох братів”), дидактична література (“Повчання Птахопета”). Думки, висловлені єгипетськими мудрецями, не застаріли й у наш час, знання і освіта дуже цінувалась єгиптянами.
На Близькому Сході в ІV тис. до н.е. між річками Тигр та Євфрат виникла цивілізація Месопотамії, або Дворіччя. Її культурну традицію поділяють на три культурно-історичні відтінки: Шумеру, Вавилону, Асирії.
Історія давнього Дворіччя пройшла кілька етапів. Наприкінці ІV тис. до н.е. північна людність, відома під спільною назвою шумерів, посіла і освоїла долини річок Тигр та Євфрат і утворила перші в Дворіччі міста-держави (Ур, Урук, Кіш, Лагаш). Шумерський період історії Месопотамії сумарно нараховує близько 1,5 тис. років.
Провідну роль у першій половині ІІ тис. до н.е. відігравали вавилоняни. Найвищого розквіту Вавилон зазнає при шостому царі першої династії Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.).
Шумер. Кліматичні умови Месопотамії були більш суворішими, ніж в Єгипті: повені, піщані бурі, сирий вологий клімат. Все це повною мірою відбилося на світосприйнятті давніх жителів Дворіччя. Їх міфологію наскрізь проймають відчуття жаху та безнадії перед нездоланними силами злого фатуму. Боги шумеро-аккадців жорстокі й заздрісні до людей. В описах потойбічного царства панують морок та безвихідь. Усі думки, усі прагнення месопотамців концентрувалися на тій дійсності, яку відкриває перд ними земне життя. Але це життя не світле, не радісне, а тривожне, сповнене таємниць і боротьби.
За уявленнями шумерів в основі світобудови перебувала “земна кістка”, тобто дерево життя, з якого постали шумерські боги. Глина, з якої шумери ліпили перший посуд, вважалася “земною плоттю”. Завершувала конструкцію світу “земна шкіра”, яку пізніше почали ототожнювати з міддю, вперше виплавленою з руди. Шумери розрізняли дві сфери діяльності – внутрішню, що стосувалася їжі та задоволення інших тілесних потреб; і зовнішня, що торкалася предметів суспільного життя, включаючи й зв’язок з богами через жерців.
Вважається, що саме шумери винайшли колесо та гончарне коло, першими навчалися виплавляти бронзу та виготовляти кольорове скло, створили першу професійну армію та перші правові кодекси. Шумерські астрологи встановили, що рік складається з 365 діб і поділили його на 12 місяців.
Культура шумерів відзначалася високим розвитком мистецтв, ремесел, особливо визначними були архітектурні досягнення давніх месопотамців. Дворіччя було бідним на камінь, тому будували тут із цегли. Саме шумери почали будувати архітектурні пам’ятки – східчасті вежі – зіккурати, які були невід’ємною частиною месопотамських храмів.