Культура хетської держави, Фінікії, Ассирії, Персії
\745-727 рр. до Р.Х.\ здійснює низку реформ у військовій сфері. Він переводить армію на державне утримання: кожен воїн отримував повну екіпіровку, що різко збільшило чисельність війська за рахунок бідняків вільного ассирійського населення. Військо було поділено по родах зброї на кінноту, бойові колісниці , важко озброєну і легкоозброєну піхоту, а саме озброєння уніфіковано. Вперше в історії військової справи створюються спеціальні воєнно-інженерні частини, які робили підкопи під стіни фортець, споруджували насипи, рубали просіки в лісах, будували шляхи і мости, наводили понтони для переправи. Надбання у воєнно-інженерній галузі, техніка фортифікаційної справи, шляхового будівництва були вдосконалені персами, а від них перейшли до римлян.
Хоча Ассирію боялися підкорені і ще не підкорені народи, повстання йшли одне за одним. У 701 р. до Р.Х. на чолі анти ассірійської коаліції стає Іудея. Проти ассірійського царя Сінахериба організовується змова і у 681 р. до Р.Х. Сінахериба вбивають. 626 р. до Р.Х. від Ассірійської держави відпадає Вавілонія, яка у 605 р. до Р.Х. розбила ассірійців. Ассірійська деспотія припинила своє існування, а ассірійці змішались з іншими народами.
Культурно-історичне значення Ассирії полягає в тому, що ця держава, яка претендувала на об’єднання всього давньосхідного світу, акумулювала і поширювала досягнення шумеро-вавілонської культури. Ассірійці запозичили з месопотамської культури клинописну писемність, характерні риси релігії, літератури, образотворчого мистецтва, наділивши їх пафосом воєнно-державної могутності
Показово, що і наука, яка вивчала історію і культуру Межиріччя у середині XIX ст. отримала назву - ассірологія. Після того, як вченим вдалося встановити читання трьох написів знаменитої Бехістунськоі скелі, залишилося багато скептиків, що сумнівалися у правильності дешифровки. Тоді у 1857 р. в Лондоні був організований оригінальний іспит. Наибільшим спеціалістам по клинопису у запечатаних конвертах вручили по копіі тільки що знайденого напису ассірійського царя Тиглатпаласара І /1116-1090 рр. до Р.Х./. Кожний з мовознавців надіслав свій переклад тексту і в основних моментах всі переклади співпали. Так народилася нова наука - "ассірологія". Твори вавілонської літератури відомі завдяки славнозвісній бібліотеці ассірійського царя Ашшурбаніпала /668-633 рр. до Р.Х./, яка була розкопана Джорджем Смітом, що продовжував справу Лейярда. Величезна кількість релігійних, літературних і наукових текстів дали вченим ключ до пізнання культури народів Месопотамії. Ассірійські літературні твори: псалми і "жалібні пісні для заспокоєння серця" свідчать про художню майстерність ассірійських авторів. Літописи ассірійських царів з описами завойовницьких війн прославляоть жорстоку воєнну велич деспотів.
3 архітектурою, образотворчим мистецтвом Ассірії нас знайомлять пам’ятки матеріальної культури, що тисячоліття пролежали під товстими шарами землі, були знайдені і стали надбанням науки, француз Ботта розкопав палац ассірійського царя Саргона ІІ в Дур-Шаррукіні, англієць Лейярд палац ассірійського царя Ашшурнасірпала ІІ в Кальху, а також бувшу столицо Ассірії - Ніневію. Для ассірійського зодчества характерно органічне поєднання архітектури з монумен-тальною скульптурою, рельєфами і декоративню орнаментаціею. Біля входу в царський палац розташовувалися грандіозні статуі охоронців царських покоїв у вигладі фантастичних тварин, крилатих биків або левів з головами людей. Широко використовувалися склоподібний фаянс і кахля, покрита багатокольоровою поливою. Цими кахлями прикрашалися стіни палаців, храмів, створювалася красива орнаментація будівель, техніка якої пізнііше була запозичена у Персії.Парадні рельєфи і особливо зображення диких тварин у сценах полювання є вершиною ассірійської скульптури. Шедевр світового значення - рельєф "Левиця, що вмирає" з палацу Ашшурбаніпала /VІІ ст. до Р.Х. Лондон, Британський музей/. Левиця, яку пронизали стріли, намагається піднестися в останньому відчайдушному зусиллі виражає трагічну велич суворого життя.Ассірійська держава, зброею встановивши своє панування на величезній території, сприяла розповсюдженню шумеровавілонської писемності, релігії, літератури, системи мір і ваги, початків наукових знань по всіх країнах Передньої Азії.
4. Культурні здобутки Персії
На схід від Месопотамії простягається велике Іранське нагір”я, яке межує на сході з долиною Інду, на півночі доходить до Каспійського моря, а на півдні - до Перської затоки /біля якої була розташована Персіда/ та Аравійського моря. Перси належать до індоєвропейської сім’ї мов. У 558 р. до Р.Х. створюється незалежна Перська держава Ахеменідів, яка швидко посилюючись перетворюється у гігантську деспотію, що включає Вавілонію, Ассірію, країни Малої Азії, Єгипет, Палестину, Фінікію, Сірію, народи Середньої Азії. Війна проти греків привела Персію до катастрофи: у 330 р. до Р.Х. Перська деспотія була зруйнована Александром Македонським. Народи, що входили до складу Перської держави включаються у річище елліністичної культури.
Царі Персії вели велику будівельну діяльність: будувалися шляхи, мости, палаци, храми. Величезного розмаху досягав будівництво шляхів, які були прекрасно облаштовані. Давньогрецький письменник Геродот, який багато мандрував по Персії з захопленням описує перські шляхи, які ретельно охоронялися від розбійників. По шляхах можна було швидко перекидати великі військові контингенти з одного кінця колосальної деспотії в інший. У Персії буда організована регулярна пошта - важливі донесення доставлялися в столицю вершниками за принципом естафети. Геродот повідомляє, що перський цар міг їсти у Сузах свіжу рибу, яку виловили в Егейському морі і доставляли естафетою. Особливо термінові накази передавалися сигналізацією, вогнем.