Культура хетської держави, Фінікії, Ассирії, Персії
Карія слугувала зв’язуючою ланкою між Малою Азією, островами Егейського моря і Грецією.
Отже, вивчення хеттської культури ставить велику історичну проблему про взаємозв’язків хеттів з племенами Сірії, Північної Месепотамії та Егейськими племенами, що жили на островах Егейського моря і у Греції. Хетти Малоі Азії були посередниками між країнами Передньої Азії і Південно-Східної Європи. Дальше дослідження культури хеттів допоможе охарактеризувати важливий процес культурних взаємовпливів давніх народів Азії і Європи.
2. Історичне значення культурних досягнень Фінікійців
Фінікійці - народ торговців і мореплавців, хитрий і підприємливий, на рубежі ІІ і I тисячоліть до Р.Х. тримав у своїх руках майже всю торгівлю на Середземному морі. Назва "фінікійці" була дана греками у I тис. до Р.Х. приморському населенню міст східного узбережжя Середземного моря. Фінікія і Сірія, оточені могутніми державами, були об’єктом боротьби і часто підпадали під владу і культурний вплив сильних сусідніх країн.
Важливе місце в релігійних уявленнях фінікійців займав культ вмираючого і воскресаючого бога природи Ваала. Пізніше він ліг в основу культа бога Адоніса, який отримав дуже широке розповсюдження у Фінікії і Сірії. В портовому місті Сидоні знаходився храм Астарти - культ якої користувався у всій Фінікії особлйвою увагою.
Пам’яток фінікійського мистецтва, широко використовувавшого іноземні зразки, залишилося відносно мало. Світ зобов’язаний фінікійцям винаходом пурпуру /фарбника, що виготовлявся з особливого виду молюсків/, вдосконаленням скляних виробів, розвитком кораблебудування, створенням такого типу вітрильного корабля, як ‘біблський корабель".
Проте головним досягненням фінікійської культури є створення алфавітної системи писемності. Яка з’явилась у Фінікії у XІІI ст. до Р.Х. і пізніше була вдосконалена греками. Алфавітне письмо незрівняно зручніше для масових торгівельних операцій, ніж єгипетські ієрогліфи або вавілонський клинопис. При створенні алфавіту фінікійці використали північносірійський варіант клинопису і особливо алфавітні знаки давньоєгипетської ієрогліфічної писемності. Так виникає фінікійський алфавіт з 22 алфавітних знаків для означення лише приголосних звуків. Принциповою перевагою фінікійського алфавіту була наявність лише одних алфавітних знаків. Фінікійський алфавіт мав велике культурно-історичне значення: з нього пізніше виникає давньогрецький алфавіт. Отже, фінікійський алфавіт лежить в основі великої кількості сучасних систем писемності.
На південь від Фнікії розташована Палестина, яка на заході омивається Середземним морем, а на сході межує з Сирією. В ХІІІ ст. до Р.Х. кочові племена стародавніх євреїв - хабірі /у Старому завіті - ібрім/ завоювали Палестину. У стародавніх євреїв виділяється культ головного бога Яхве. У 622 р. до Р.Х. іудейський цар Іосія оголосив ієрусалимський храм центром культа Яхве - єдиного бога євреїв. У 586 р. до Р.Х. Іудея опинилася під владою Вавілонії, значна частина населення потрапила в полон і була Навуходоносором ІІ виведена в Вавілонію. Тут виникла група соферім, яка систематизувала "святі письмена" /історичні і правові твори, обрядоворелігійні кодекси, міфи і легенди/. Так була закладена основа Старого завіту, створеного ієрусалимськими жрецями. Первісний текст Старого завіту був написаний давньосемітським шрифтом без означення голосних і без поділу слів. В останні століття перед Р.Х. Старий завіт був переписаний арамейським шрифтом. Іудаїзм пов’язав віруючих 613 заповіддями, викладеними в Торі.
Література була найтіснішим чином пов’язана з релігією. У Старозавітних книгах збереглися різноманітні твори давньої літератури - міфи, історичні легенди, народний епос. Багато з творів, що містяться у Старому завіті, зазнали впливу вавілонської та давньоєгипетської літератури. Літературні твори з Старого завіту в свою чергу вплинули на ранньохристиянську літературу. Гнівні промови пророків, ліричні вірші, псалми ввійшли у склад високохудожніх творів світової літератури.
3. Культурні надбання Ассирії.Спочатку Ассирія займала невелику територію по середній течії Тигру ,на північ від Вавілонії. Вже в глибокій давнині Ассирія стала важливим пунктом східної торгівлі, адже була розташована на перехресті головних торгівельних шляхів з Південного Двуріччя у Малу Азію, Урарту, Сирію, Палестину, Фінікію, Єгипет. Торгівельна факторія у поселенні Ашшур, на правому березі Тигру, стала ядром майбутньої великої Ассірійської держави, яка на рубежі ХХ і ХІХ ст. до Р.Х. вперше починає здійснювати свою завойовницьку політику. Проте сили Ассирії були тоді надто малі, щоб панувати на великій території. Неодноразово посилюючись, Ассирія після блискучих воєнних успіхів не раз потрапляє у полосу криз. В середині УІІІ ст. до Р.Х. Ассирія знов нарощує свою могутність і займає домінуюче становище у Передній Азії. Високого рівня досягає організація військової справи, шляхового будівництва , служби зв’язку. Тиглатпаласар ІІІ