Любов – основа взаємин між чоловіком і жінкою
У нинішньому суспільстві підсилилися тенденції соціальної нерівності, поділу соціальних шарів за рівнем прибутків і способом життя, наявністю чи відсутністю привілеїв. Цей процес має назву соціальної стратифікації. Термін «стратифікація» запозичене з геології де він означає розташування по вертикал різних земних пластів. У суспільстві соціальні шарк (страти) теж можна розташувати по вертикалі. Заса¬дою для поділу на страти слугує різниця у прибутках — низькі, середні, високі. Кожна страта включає лю¬дей, які мають приблизно однаковий рівень при¬бутків, владу, освіту та престиж. Саме ці чотири шкали — прибуток, освіта, влада та престиж — визначають сукупний соціально-економічний статус, тобто становище і місце людини в суспільстві. Бачення молодою людиною майбутнього свого і своєї сім'ї життєві цінності, ідеали, моральні принципи, на яки: будуються сімейні стосунки, розуміння ролі батьків вихованні дітей та відповідальності перед ними — усі ці та низка інших стратегічно значущих моментів для успішного життя молодої сім'ї пов'язані з належністю кожного з подружжя до певної соціальної страти.
Взаємини у подружжі мають більше шансів б ти гармонійними у разі, коли один здатен приймати життєвий план іншого як свій власний. Колі хтось постійно змушений відмовлятися од самореалізації заради іншого, нагромаджуються негативи емоції, невдоволеність життям, роздратування від неможливості діяти за власною метою. Створюється психологічне підґрунтя до конфлікту. Сімейні стосунки починають видаватися бар'єром для успішної самореалізації у житті.
4. Важливо розуміти одне одного.
«Щастя — це коли тебе розуміють...» Що вне сить взаєморозуміння у сімейні стосунки? Найголовніше — відчуття захищеності й комфорту у сьогоднішньому кризовому, слабко прогнозованому сповненому несправедливості світі. І коли чолові чи дружина після напруженого трудодня, у якому можливо, шеф був надто прискіпливим, колега не коректною, а податковий інспектор невиправдано суворим, приходить додому, — хочеться зняти професійну маску, розслабитися і просто побути самим собою. А чи це можливо? Так, можливо, якщо вдома тебе готові прийняти без прикрас, якщо шанує атмосфера щирого і довірливого спілкування.
У ньому не треба грати, тебе приймають цілком і беззастережливо з усіма слабкостями і недолікам! шанують і розуміють. «А що потрібно людині? - запитував М. Гоголь і відповідав сутнісно-стисло. Повага і відданість, повага і відданість, повага, відданість».
Прийняття і розуміння подружжям одне одного є чи не найбільш важливим у створенні оптимісти1 но доброзичливо атмосфери у сім'ї.
ІV. Одне із значень терміну «культура» базується на поняттях «обробка», «вирощування», «створення». У цьому розумінні «культура» є протилежною «натурі». «Культура» потребує праці над «натурою». Але зверніться до знаменитого давньогрецького міфу про Амура та Психею, де про культуру любові йдеться не сухою мовою наукових термінів, а ближчою любля¬чим мовою поетичної прози. Його переповідають так. Було у царя три доньки. Наймолодшу звали Психея. Вона була такою прекрасною, що достойні юнаки з'їжджалися звідусіль, аби тільки на неї пог¬лянути. Психею це ображало, бо вона прагнула не милування, а глибокої любові.
Батько, співчуваючи стражданням Психеї, звер¬нувся за допомогою до оракула. Та його провісництво виявилося важким: убрана у похо¬вальний одяг, Психея мала бути відведеною на призначене місце для шлюбу з чудовиськом.
Коли волю оракула було виконано і Психея за¬лишилася сама, аби чекати чудовисько, поривом вітру, що з'явився раптом невідь-звідки, віднесло її до прекрасного палацу. Там Психея стала дружи¬ною невидимого юнака. Але коли б захотіла дівчи¬на його побачити, то мала б за це кару — розлуку з коханим, тяжкі біди та поневіряння.Сестри Психеї позаздрили їй і спонукали пору¬шити заборону — темної ночі, коли коханий спить, запалити вогонь та подивитися на нього. Зробивши, як порадили сестри, Психея впізнала у своєму чо¬ловікові Амура — бога кохання. Довго милувалася вражена Психея вродою Амура, аж доки крапля га¬рячої олії зі світильника не розбудила його. Обра¬жений порушенням заборони, Амур полетів геть, а Психея пішла на його пошуки. Немало тяжких бід випало на її долю, та всі вона здолала. Навіть упо¬ралася заради кохання із завданнями самої богині Венери — матері Амура.
Оцінюючи подвиги Психеї заради любові до Амура, великий бог Зевс дав їй божественне без¬смертя та уможливив цим шлюб із богом любові.
Психея — від грецького «псюхе», що означає «душа». Отже, знаменита притча про Амура та Психею є притчею про душу і бога любові.
Психеї (душі) довелося докласти чимало зусиль, аби піднятися на рівень справжньої любові. Спочат¬ку Психея жила передчуттям любові, що є виявом споконвічної людської потреби. Далі — налетів Амур в образі вітру (у римській міфології Купідон, він же Амур — крилатий бог пристрасті) і захопив Психею. До неї прийшла пристрасть, утім, це ще не любов. Пристрасть нестримна, спонтанна, вона важко піддається аналізу, вона бездумна і неуважна до іншого — вона не відповідальна. Психея, спонукувана пристрастю (тобто незрілою, неокультуреною любов'ю), порушує заборону. Юнак, ображе¬ний такою поведінкою, кидає її, і Психея (тобто душі) доводиться немало вистраждати, зрозуміти й навчитись, аби його повернути. Долаючи перешко¬ди заради Амура, Психея сама зросла до рівня зрілої любові. За це й дістала винагороду від Зевса.