Любов – основа взаємин між чоловіком і жінкою
ІІІ. Неправильно було б думати, ніби любов двох людей сама собою гарантує гармонію і щастя у шлюбі. Сімейні стосунки — неоднозначні та супе¬речливі, а шлях до родинного щастя сповнений терпіння і праці.
Про що слід пам'ятати, аби подружнє життя приносило радість?
1. Прагнучи злиття, не забувайте залишати одне одному зону свободи дії.
Люди, що люблять одне одного, прагнуть зли¬тись у єднанні, розчинитись одне в одному. Адже з часом з'являються чинники, що спонукають до найтіснішої взаємодії подружжя — облаштування сімейного життя, народження і виховання дітей, спільне ведення господарства.
Утім слід пам'ятати, що потреба у зближенні, у подоланні відмінностей між «Я» та «Ти» має допус¬тиму межу.
Ще існують і протилежно спрямовані сили — потреби в автономії, у збереженні зони свободи кожного з подружжя. Вступивши у шлюбні стосун¬ки, дружина і чоловік не перестають бути членами інших соціальних груп — родини, у якій вони зрос¬ли, дружньої компанії, колег по роботі... У цих гру¬пах вони продовжують грати різні, більш чи менш значущі ролі. Роль чоловіка чи дружини не може і не повинна витіснити всі інші.
Залежно від того, наскільки задоволені будуть чоловік і дружина новою розстановкою їх ролей, залежить гармонія подружнього життя. Трапляєть¬ся, що саме вимога до одного з членів подружжя реалізувати своє життя в межах сім'ї стає причи¬ною розпаду шлюбу. Сучасна дружина не хоче бу¬ти лише матір'ю і домогосподаркою. Вона бачить себе у навчанні, професійному самоствердженні. А сучасний чоловік живе не лише задля фінансового добробуту сім'ї — він робить кар'єру, відпочиває, подорожує, має хобі...
2. Лише взаємодоповнюючі частки можуть скласти ціле.
Коли сімейне життя не складається, і подружжя приймає рішення розірвати шлюб, частіше всього це мотивується так — «не зійшлися характерами».
Звісно, кожна людина особлива. Потенційно інакшими одне щодо одного є й найбільш люблячі чоловік і дружина. Коли, приміром, один із них по¬любляє веселу, гамірну компанію, інший прагне усамітнитись; коли один організований і дис¬циплінований, інший усе робить спонтанно, імпуль¬сивно; . один звик керувати, брати на себе відповідальність, інший — пасивно наслідувати ко¬гось, піддавшись навіюванню...
Індивідуально-особистісні риси чоловіка і дру¬жини мають значення для створення гармонійних стосунків. Але вже з самого початку слід знати, що коли б Він і Вона були абсолютно однаковими, шлюб, певно, тривкішим не став. Для щасливого сімейного життя вони мусять бути різними, а отже, завжди цікавими одне для одного, завжди трішки таємничими і не до кінця збагненними.
Мудрість подружжя полягає не в тому, аби уподібнити чи підпорядкувати собі іншого, нав'язати йому свій стиль життя, а в тому, аби зрозуміти його інакшість, навчитися приймати її і використовувати сильні боки задля спільного добра. Взаємодоповню¬ючи своєю інакшістю одне одного, чоловік і дружи¬на складають багату можливостями розвитку сім'ю.
3. Спільні ідеали й життєві плани спонукають подружжя йти пліч-о-пліч.
Особистість спрямована у майбутнє. Коли ство¬рюється сім'я, чоловік і дружина сподіваються ра¬зом реалізувати у ній свої особистісно значущі цілі і плани. Отже, для міцності сімейних стосунків має значення те, що допомагає кожному з подружжя реалізовувати свої життєві плани. Це можливо за умови їхньої несперечливості й узгодження.
Нерідко ми стаємо свідками того, що шлюбні стосунки людей, поєднаних пристрасним коханням, є менш міцними, аніж стосунки людей, які створи¬ли сім'ю за розрахунком — піддавали раціонально¬му аналізові фінансові можливості партнера, на¬явність у нього житла, рівня освіченості, спектр інтересів і захоплень, риси характеру. Так трап¬ляється тому, що емоції палкого кохання не дають змоги бачити того, що можна побачити не серцем, а розумом. А коли «рожеві окуляри» разом із ша¬лом любові-пристрасті зникають, виявляється, що він не той і вона те така...Раніше існувала традиція: молодята не могли вступити у шлюб, якщо батьки не давали на те сво¬го благословення. А чим керувалися мудрі батьки, здійснюючи вибір — благословити на шлюб чи відмовити? Найперше, цікавилися, якого роду мо¬лода людина, чи її сім'я шанована людьми, чи пра¬целюбна і хазяйновита, яке майно надбала — жит¬ло, гроші, земля, млин; який стиль стосунків у ній між батьком і матір'ю, чи шанують молоді старих, як ставляться до них сусіди. Цей давній українсь¬кий звичай був пересторогою від омани «рожевих окулярів». І коли казали: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», то у метаморфічній формі найперше підкреслювати той факт, що у дружбі чи шлюб добре тоді, коли обоє сповідують подібний стилі життя, мають спільні життєві цінності та ідеали.