Сутність культурно-дозвіллєвої діяльності

І. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СУТНІСТЬ ДОЗВІЛЛЯ

Теорія дозвілля на сучасному етапі її розвитку характеризуєть¬ся міждисциплінарністю, спирається надані багатьох наук: пси¬хології, педагогіки, соціології, філософії, географії, економіки. Однак, з другої половини XX ст. дозвілля відокремлюється як са¬мостійна галузь знання, що вивчає значення вільного часу в житті людини, його змістове наповнення, розвнтоклюдини на доз в Іллі.

У вітчизняних і зарубіжних енциклопедіях та довідниках дозвілля визначається як: "Вільний, незайнятий час, прогулян¬ка, звільненість від справ" (Даль В. ''Словарь живого велико¬русского языка"); "Вільний від роботи час, на дозвіллі - вільний від справ" (ОжеговС. "Толковый словарь русского языка"); "Ча¬стина позаробочого часу, що залишається у людини після вико¬нання необхідних невиробничих обов'язків: пересування на роботу і з роботи, сон, прийняття їжі, інших видів побутового самообслуговування" ("Велика радянська енциклопедія"). Зарубіжними вченими вважається, що дозвілля як науковий термін походить від латинського слова "lісеrе", то у перекладі означає "бути дозволеним", французького слова "loisir" ("вільний час") та англійського слова "leisure"' ("свобода вибору дій").

Починаючи з II полови¬ни XX століття, сформувалися концепції, що розглядають до¬звілля як складову часового простору, як вид людської життєді¬яльності, як психологічний стан людини, як ознаку цілісного способу життя. Розглянемо детальніше кожну із цих складових.

Дозвілля як складова часового простору (кількісна концепція дозвілля) передбачає розподіл бюджету часу людини на робочий та неробочий. Відповідно до цієї концепції, дозвілля ототожнюєть¬ся з позаробочим часом, вивчається як вільний час людини і на¬буває характерних ознак вільного часу людини в цілому; розгля¬дається як істотна складова вільного часу, що звільняє людину від усіх побутових, робочих та сімейних обов'язків, має рекреа¬ційне та розважальне наповнення. Відповідно до кількісної кон¬цепції, дозвіллєвий час використовується людиною за її власним бажанням.

Дозвілля як окремий вид життєдіяльності людини розглядає дозвілля як діяльність (творчу, конструктивну або ж безцільну та асоціальну). Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. З точки зору прибічників діяльнісної концепції, роль дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні дише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносять їй задоволення у процесі самої діяльності.

Дозвілля як психологічний стан людини розглядається крізь емоційне сприйняття людиною дозвіллєвих занять. Згідно з цією концепцією, дозвіллєвими вважаються ллтше ті види діяльності, що сприймаються людиною позитивно.

Дозвілля характеризується специфічними ознаками, пріо¬ритетними серед яких слід назвати:

- свободу вибору дозвіллєвої діяльності, свободу від обо¬в'язків;

- добровільну участь в дозвіллєвій діяльності;

- бажання отримати радість та задоволення;

- самодостатність та самотинність;

- компенсаш'йністьдозвілля.

Головними ознаками дозвілля вважають свободу від обо¬в'язків та добровільність участі. Дозвілля передбачає звільнення людини від тих функцій, що покладають на неї різні соціальні інститути (сім'я, церква, школа, суспільство). Тому в умовах перетворення до¬звіллєвих занять на складову навчання, роботи, релігійної, по¬літичної чи господарської діяльності, відбуваються суттєві зміни в самій природі дозвілля, навіть якщо ці дозвіллєві заняття задо¬вольняють людину. Дозвілля, що має на меті конкретну со¬ціальну або матеріальну мету, доцільно називати "напівдозвіллям".

Дозвілля, яке не має жодної корисливої мети, крім задоволення та відпочинку, є "чистим дозвіллям" [10]. J Г Дозвіллєва ініціатива виявляється не просто в діяльності, а в діяльності добровільній, свідомій; діяльності, що співпадає з інте¬ресами та уподобаннями людини. ''Якщо у побутових, і особли¬во в трудових зайняттях ритм та темп діяльності, як правило, визначаються зовнішніми чинниками, то тут вони повністю за¬лежать від внутрішнього спрямування та бажань людини. Та¬кий високий рівень свободи та самостійності є воістину ідеаль¬ним і в сучасних умовах може мати місце лише у сфері вільного часу" [14, С. 13]. Тому дозвіллєва діяльність залежить, в основ¬ному, не від зовнішніх, а від внутрішніх потреб та мотивів лю¬дини.