Народний одяг України
Характерні і чоловічі сорочки тунікоподібного крою, з довгими широкими рука¬вами, їх вишивали білими нитками, на швах інколи з жовтими стрічками. Штани білі, широкі, полотняні; вузькі сукняні (ногавиці) або холошні. Сорочки підперезували шкіряними широкими пасками — чересами з трьома пряжками та тисненим геометрич¬ним орнаментом.
Кожен район Закарпаття й окремі села мають відмінності в одязі. Та скрізь білий колір контрастно підсилює яскраві фіолетові, сині, рожеві, жовті, червоні і чорні акценти як вишивки, так і фабричної тканини, стрічок тощо.
Невичерпна творча фантазія народних майстрів виявилась у тому, що вони розробили у межах локальних традицій численні варіанти художньо-образного вирі¬шення. Часто одна, на перший погляд, невеличка деталь відіграє важливу роль у ло¬кальних різновидах традиційного одягу.
Народний одяг — це складна цілісна система взаємозв'язків і взаємовпливів форми, матеріалів і прикрас. Для одягу України XX ст. найбільш характерні три основні форми: трапецієвидна, овальна і прямокутна. Є різні варіанти їх викроювання в окре¬мих районах, селах України. Як зазначалося вище, подільський одяг виділяється пла¬стичною стрункістю, вертикальністю звучання силуетних ліній, а волинський — більш приземлений, із заокругленими, широкими формами. Є різниця і в носінні одягу.
Локальні художні особливості визначають також матеріали (переважно лляні, конопляні, вовняні тканини ручного і фабричного виготовлення), методи крою, пошиття, прийоми об'єднання окремих компонентів у комплекси, принципи формотво¬рення й оздоблення різними доповненнями: коралями, аплікацією і т. ін.
Народний одяг синтетично акумулював у собі різні види народного декоративного мистецтва: тканини, вишивку, вибійку, вироби із шкіри, ювелірні прикраси тощо. Художні принципи, методи формотворення вироблені внаслідок колективного досвіду певного регіону.
Одяг — це результат як практичної, так і духовної діяльності народу. Він охоплює сферу знань, художні смаки, естетичні погляди, обрядові аспекти, етнічні особливості. Народний одяг матеріально виражений і зберігає інформацію про формотворення, ор¬намент, колорит, які є в пам'яті народу. Багаті художні традиції — постійне джерело творчих пошуків і відкриттів сучасних народних майстрів, художників-професіоналів, конструкторів. Вони по-різному підходять до багатющих традицій українського одягу. Одні беруть за основу крій, другі — засоби декоративного оформлення, треті — колорит. Разом з тим важливу роль відіграє індивідуальне бачення художнього образу народного одягу.
Велике значення у розвитку теорії і практики мистецтва, художніх традицій на¬родного моделювання має робота Київського художнього інституту, Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Харківського художньо-промисло¬вого інституту, Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту худож¬нього конструювання, Київських художньо-виробничих майстерень художнього проек¬тування, Художнього фонду України, філіалу Всесоюзного науково-дослідного інсти¬туту художнього конструювання у Харкові, ряду середніх спеціальних навчальних закладів.На особливу увагу заслуговує науково-дослідна і творча праця кафедри моделю¬вання костюма, створеної 1959 р. при Львівському інституті прикладного та деко¬ративного мистецтва. Тут готуються спеціалісти з моделювання костюма у галузі деко¬ративно-прикладного мистецтва, промислового проектування костюма з трьох спеціаль¬ностей (швейні вироби, вироби з трикотажу, взуття і головні убори*). Група виклада¬чів, художників інституту працює у напрямі переосмислення традиційної форми при створенні єдиного ансамблю, стилістичної єдності всіх його компонентів. Оригінальні нові комплекси одягу за народними мотивами створили художники-модельєри О. Коровицький, С. Наблоцька, В. Шелест, 3. Шульга, 3. .Тканко, Т. Кечеджі, М. Безпальків, Н. Яворська, О. Нешенко та ін.
У справі розвитку художніх традицій народного одягу важливу роль відіграють Київський, Харківський, Львівський будинки моделей. їхні колективи вивчають ло¬кальні різновидності народного одягу і мовою кольору, форми, орнаменту розкри¬вають таємниці краси народного одягу.
Важливим етапом дальшого розвитку художніх традицій народного одягу є творча співпраця художників-модельєрів, конструкторів, технологів і майстрів-виконавців, що працюють на підприємствах системи народних художніх промислів — фабриках, об'єднаннях, цехах, дільницях різного підпорядкування. Останнім часом активізувала¬ся робота по моделюванню одягу за народними мотивами. Художники-модельєри, провідні майстри працюють у двох напрямах: створення унікальних творів виставоч¬ного характеру; розробка зразків для малосерійного і масового виробництва з ура¬хуванням перспективного напряму моди і кращих досягнень мистецтва моделю¬вання.