Народний одяг України
Народний одяг — одна із важливих галузей матеріально-духовної, художньої культу¬ри народу. Він виник в процесі трудової діяльності людини і нерозривно пов'язаний з її життям і побутом.
Історія народного одягу приховує багато таємниць. Не збереглося давніх пам'яток цього виду мистецтва. Виготовлений людиною одяг із тканин, шкіри тощо швидко зно¬шувався. Про давній одяг на території сучасної України можна судити на основі даних археології та ранніх писемно-історичних джерел.
Провідна галузь пізньопалеолітичного періоду — мисливство на таких тварин, як мамонт, носоріг, лось, зубр, олень і т. ін. У ті далекі часи незшиті шкіри звірів замінюва¬ли людині одяг. На території України знайдені археологами скрібла, кістяні шила і голки. Отже, поступово колишні мешканці України вчилися обробляти шкіри, зши¬вати їх, надаючи певних форм, виготовляти прикраси. Особливо важливими є па¬м'ятки пізньопалеолітичного поселення з Мезина на Десні: браслет з п'яти орна¬ментованих платівок (меандрові мотиви), вирізаних з бивня мамонта, вісім кістяних проколок і кістяна голка, необхідні для пошиття одягу зі шкіри. Збереглися морські раковини, з яких робили намисто '. Зрозуміло, що за цими відомостями не можна говорити про художній рівень тодішнього вбрання, а тільки стверджувати його існування. У різні історичні періоди одяг піддавався ґрунтовним змінам, зумов¬леним природно-ландшафтними, економічними та іншими обставинами. При цьому важливе значення мали форми виробничого господарювання.
У другій половині VI тис. до н. е. у житті первісного населення на території сучасної України відбулися великі зміни: поряд з рибальством і збиральництвом стало появлятися скотарство, землеробство. Історики називають цей перехід «неолі¬тичною революцією», вона тривала протягом тисячоліть.
Аналізуючи матеріали могильників неолітичного часу, можна дійти висновків, що люди дніпродонецької культури пишно прикрашували довгий одяг платівками з бли¬скучої емалі іклів вепра та ін. Платівки різні за формою, орнаментовані різьбленими лініями, заглибниками тощо. Ряди таких платівок нашивали на верхню частину одягу, поли і головні убори. Ними і пронизками, виготовленими із черепашок, деко¬рували також паси. Люди прикрашували себе численними разками намиста, виготов¬леного із полірованої кістки, черепашок, каменю, зокрема сердоліку 2. Перламутрові пронизки, білі блискучі платівки, зуби тварин, нашиті на шкіряний одяг, надавали йому пишності, оригінальності. Наприкінці неоліту з'явилися перші металеві прикраси — з міді. В епоху міді були відомі ґудзики, пряжки, фібули і под. У Микільському могильнику на Подніпров'ї знайдено золоту підвіску, яка є поки що найдавнішою при¬красою зі шляхетного металу, виявленою на території України.
Нові способи добування продуктів харчування шляхом вирощування культурних рослий і розведення свійських тварин (передусім овець, кіз) дали змогу використову¬вати везну приручених тварин, волокна рослин, перейти до певних спроб плетіння, ткання. Виробнича діяльність людини, зокрема виготовлення одягу, зазнала особливого розвитку в період Трипільської культури (IV—III тис. до н. е.). У цей час на території України за даними археологічних розкопок зафіксовано близько 1000 поселень. Три¬пільці вміли виготовляти тканини для одягу. Про це свідчать часті знахідки глиняних пряслиць для веретен і глиняних важків для примітивного ткацького верстата, від¬битки тканин на днищах посуду, відповідних знарядь для плетіння рибальських сі¬ток. Є підстави твердити, що трипільці вирощували льон '. На трипільських глиняних фігурках можна оглянути окремі деталі — пасочок, фартух '. Чільне місце посідало виробництво прикрас для одягу (намиста, підвіски, чотирьохкутні, часто ромбоподібні платівки, котрі нашивали на одяг). Основним матеріалом був камінь, кістка, зуби тва¬рин, емалі іклів. Рідше використовували метали — мідь, золото.
Перші речові пам'ятки — фрагменти хутряного одягу племен катакомбної культури II тис. до н. є.— знайдені поблизу с Черевківське Донецької області. Рештки збереженого одягу зшиті двома тонкими покрученими нитками. Хутро тонке, добре виправлене. У катакомбних похованнях біля с Воронцівка Харківської області виявлені і залишки взуття зі шкіри, сліди головного убору тощо. Клаптики полотня¬них тканин, пофарбованих чорною і червоною фарбами у смуговій системі, знайдено у Мелітопольському районі. Це свідчить про давне існування кольорової одягової тканини. Матеріальна культура цього періоду вплинула на розвиток культури пізніших епох.Кінець VII—III ст. до н. є.— це період панування скіфської культури, визнач¬ного явища в історії стародавніх народів Європи. Безцінні твори скіфського мистецтва знайдені у численних похованнях на території України. Зокрема, збереглися фраг¬менти шкіряного костюма, повсті, вовняних тканин, художньо оформлені вишивкою, аплікацією тощо. Одяг виготовляли жінки. У могилах скіф'янок виявлені шила, голки, проколки, веретена. У заможних скіф'янок веретена були грецького типу, з кістяним набором, у бідних — дерев'яні, з глиняним або свинцевим важком.
На основі археологічних матеріалів можна говорити про окремі компоненти і цілі ансамблі чоловічого і жіночого буденного і святкового одягу. Чоловіки носили короткі шкіряні каптани, хутром всередину, перетягнуті в поясі. Штани були двох типів: вузькі, шкіряні, щільно облягаючі постать, і широкі, типу шароварів, з м'якої вовняної тканини. Штани заправляли у шкіряні чоботи, перев'язані ремінцем біля кісточки і під підошвою. Головний убір — гостроверхі башлики-клобуки з твердої повсті або шкіри. Вони закривали вуха й потилицю. У жінок було довге вбрання, зібране при шиї, знизу рукавів, підперезане в талії. Поверх нього — вільніша одежина, подіб¬на до халата з довгими рукавами. Головні убори — різновидні за формою шапки, на¬кидки — полотнища, що звисали на спину.