Традиційне вбрання Карпат
Найбільш характерними сорочками Покуття є чорнєнки, які носили заміжні жінки, і червоненки, що їх вдягали дів¬чата. Самі їхні назви свідчать про коло¬рит вишивки. Вони мали здебільшого геометричні орнаменти, які укладалися у скісні ламані вертикальні смуги або ж розташовувалися в шаховому порядку, суцільно вкриваючи все поле рукава ниж¬че плічка і зморшки. Останні мали під¬креслено горизонтальне спрямування і складалися з трьох-чотирьох рядків, утворених із ромбів, квадратів чи зиг¬загів.
Цікаво, що варіанти червоного кольо¬ру в різних селах Покуття мали свої відтінки — від оранжевого до буряко¬вого. Одною з улюблених схем узору була композиція з чотирикутників, уся площина яких заповнювалася нитками в різних напрямках, завдяки чому ство¬рювалася багата палітра вишневого ко¬льору від світлого аж до темно-фіоле¬тового.
Подекуди чорнєнки вишивали дріб¬ними чорними купочками в техніці під назвою кучерявий стег, що викликало враження високого рельєфу. До цього слід додати і те, що на Покутті існував звичай рясити жіночі сорочки й чоловічі портяниці, тобто закладати їх у дрібні збори. Це також створювало додатковий ефект глибини поверхні полотна.
Найпримітнішою особливістю народ¬ного вбрання Покуття є вишивка білим по білому (Снятинський район). Це переважно узори геометричного харак¬теру — восьмипроменеві розетки, ламані лінії, ромби тощо. Завдяки застосуван¬ню різноманітних наскрізних технік виконання біла нитка створює неповтор¬ну світлотіньову гру від блискучо-білого до темно-сірого. Крім геометричних, снятинські вишивки демонструють інші мотиви: зображення птахів, вазонних квітів із двома птахами, птахів у вигляді грифонів та ін.
Своєрідним чином прикрашався й безрукавний одяг Прикарпаття. Так, місцеві кептарі — цурканки — оздоблюва¬лися тхорячим хутром, яскравою аплі¬кацією із сап'яну й вишивкою. В компо¬зиції розміщення узору відчувається тонке розуміння особливостей різних мате¬ріалів: біле гладке тло цурканки контра¬стувало з пухнастим теракотово-чорним хутром; барвиста сап'янова аплікація підкреслювалася вишивкою козликом. В оздобленні цурканок завжди присутнє гармонійне співвідношення декору, утво¬реного орнаментом із кучерів, і загаль¬ної площини білого тла. Смуги оздоблен¬ня розміщуються відповідно до конст¬рукції виробу, візуально видовжуючи шви. Інший різновид безрукавок — мунтяни — в художньо-стильовому плані подібний до цурканок і близький до мол¬давського вбрання.
Третьою історико-етнографічною зо¬ною розглядуваного регіону є Закар¬паття. Комплекс убрання українського населення і тут мав певну специфіку.
Жіночі сорочки Закарпаття пред¬ставлені кількома варіантами. Сорочки-опліччя побутували у північних гірських районах. Вони були двох видів: довгі та короткі. Довгі носили до полотняної спідниці — фартуха (плата), а короткі, що мали пазушний розтин на плечах чи збоку,— до кольорової сукні.Короткі сорочки з суцільним рука¬вом, особливо характерні для Закарпат¬тя, вживалися в комплексі з полотняною спідницею (спідником, подолком), одноплатовою обгорткою та двоплатовою запаскою. Пазушний розтин — із правого боку, в місці з'єднання полот¬нища з рукавом чи боковим полотнищем. Такого типу сорочки трапляються у по¬ляків, болгар і словаків. Верхня частина сорочки збиралася довкола шиї та викін¬чувалася коміром — обшивкою.
Побутували також сорочки з підтич¬кою, суцільні з розрізом на плечах і зібрані при шиї, сорочки-волошки на кокетці, сорочки з брижами, подібні до бойківських.
Обгортка (опинка) Східного Закар¬паття аналогічна буковинській, покутській та наддністрянській. Це виткане з вовни чинуватим переплетенням тонке видовжене прямокутне полотнище. За¬паски ткали також чинуватим перепле¬тенням (ромби, смерічки), укладали гли¬бокими поздовжніми зборами або густо рясували. Із трьох боків вони викінчу¬валися кольоровою волічкою (косицею), а до верхніх кінців прикріплювалися тороки. Розмір запасок звичайно 80 X 160 см. Основа робилася з тонкого щільного прядива одного кольору (чор¬ного, червоного), а поробок — із різно¬кольорових ниток, іноді металевих. Свят¬кові запаски ткалися сухозлоттю — ме¬талевою ниткою сріблястого або золота¬вого кольору.
Для південно-західних районів ха¬рактерний комплекс жіночого одягу з платом, який закривав сорочку лише спереду. Сорочку і плат підперізували вовняним тканим поясом. Плати пере¬важно були з чорного або темно-вишне¬вого сатину, що приємно контрастувало з білим кольором сорочки.
Кептарі Закарпаття визначалися різноманітністю. Найдовші, майже до ко¬лін, називалися гуцуляки або, як і у При¬карпатті, цурканки. їх облямовували хут¬ром, оздоблювали цяточками й вишив¬кою. Кептарі були насичених кольорів, декорувалися рослинним орнаментом із волічки, аплікаціями, нашивками, пле¬тінкою з кольорового сап'яну. Колорит такого декору здебільшого поліхромний: нитки вживалися зелені, синьо-червоні, жовті.