Традиційне вбрання Карпат
Традиційна культура укра¬їнського населення цього надзвичайно самобутнього регіону розвивалася у загальноукраїнському руслі, незважаючи на те, що його територія протягом довго¬го часу переходила з рук в руки загарб¬ників. Існує й генетичний зв'язок культу¬ри місцевого населення з давньоруською культурою, що простежується не тільки по історико-археологічних джерелах, а й у пізніших музейних експонатах і польо¬вих матеріалах.
Народний одяг Карпат являє собою своєрідний феномен. Специфічні істо¬ричні умови, замкненість натурального селянського господарства, обмеженість ринку збуту — все це уповільнювало роз¬виток традиційної культури, зокрема культури вбрання, прийоми створення якого майже без змін передавалися від покоління до покоління. Триваліше, по¬рівняно з іншими районами України, побутування в Карпатах традиційних на¬родних промислів та ремесел забезпечи¬ло величезне розмаїття неповторного етнографічного матеріалу, на жаль, недо¬статньо вивченого й досьогодні.
В окремий комплекс можна виділити одяг населення гірських районів Карпат. Своєрідністю визначався костюм гуцулів, в якому зберігалося багато архаїчних рис. Чоловіча сорочка була тунікоподіб¬ною, з характерною вишивкою на з'єд¬нанні рукавів зі станом. Носили її навипуск, підперізуючи широким шкіря¬ним поясом (чересом) із металевими прикрасами та орнаментальним тиснен¬ням. Штани шилися з білого полотна (покрениці), кольорового сукна (крашениці) або білого сукна (гачі). Холоші знизу іноді закочувались і вишивались. Найвідоміші елементи костюма гуцу¬лів — кептар і сердак (прямоспинний ко¬роткий піджак із домашнього сукна тем¬ного кольору, з бічними клинами або без них). Зверху вдягалася прямоспинна довга манта з пелериною. Плечовий та верхній одяг у гуцулів густо оздоблю¬вався вишивкою, аплікаціями. Чоловіки пов'язували шию хусткою, а волосся під¬різали спереду. З головних уборів по¬ширені були облямована хутром шапка й хутряна вушанка. Влітку в багатьох місцевостях чоловіки вдягали пояркові брилікресані, оздоблені півнячим пір'ям. Характерним взуттям були постоли, що вдягались на онучі або панчохи з домо¬тканого сукна (капці). Молодь носила й чоботи.
Не розлучалися гуцули зі шкіря¬ною, прикрашеною тисненням та мід¬ними бляшками торбинкою, яку вішали через плече (тобівка, бесаги), порохів¬ницею (перехресниця) й гопірцем.
Чоловіки, як і жінки, прикрашали себе намистом із плодів, у яке іноді вплі¬тали мідні ґудзики, а також браслетами, мідними ланцюжкамир-ретязями. Ретязі з хрестиками одягали на шию, ними скріплювали поли сердака, коли його на¬кидали на плечі, на них підвіпгували до пояса люльку. Носили також персні з пірамідальними горбками.
Сорочка гуцулок була з прямим поли¬ком і вузенькою обшивкою при шиї. За¬міжні жінки одягали одну або дві сму¬гасті запаски, дівчата — спідниці. Жіно¬чі кептар і сердак не відрізнялися від чоловічих. Крім того, жінки носили та¬кож сердак на хутрі й короткий кожу¬шок. Святковим жіночим одягом була гугля — плащоподібна накидка з вовня¬ної тканини.
У гуцулів заплітали коси не тільки дівчата, а й заміжні жінки. Дівчата вплітали у волосся також штучні коси з конопель або гарусу. Дівоче вбрання го¬лови було, як правило, вінкоподібне; зокрема, тут носили старовинне чільце — нанизані на дротик або ремінець мідні пластинки у формі маленьких стручків чи пелюсток. У заміжніх жінок побуту¬вала намітка, поверх якої голову інколи обвивали складеною в смугу хусткою. На свята одягали багато шийних, вушних і ручних прикрас: згарди — нанизані на шнурок хрестики, а між них трубочки з латуні або закручені спіраллю мідні дро¬тики; гердан — плаский ланцюжок по¬дібний до ажурного коміра: ковтки — низані з різнобарвного бісеру грушопо¬дібні сережки, а також сережки з під¬вісками з намистин або металевих плас¬тин; ретязі, нараквиці (щось на зразок браслетів, сплетених із різнокольорової вовни), персні. За взуття для всього жіноцтва правили постоли, які в свята вдягали з панчохами (капчурами), а для дівчат — ще й чоботи. Жінки носили но¬гавиці — доколінниці.
Особливостями лемківського чолові¬чого комплексу були сорочка з розрі¬зом на спині, яка заправлялася в штани, та чуганя — суконний плащоподібний одяг із довгою пелериною та імітацією рукавів, що одягався наопашки.
Сорочка бойків також мала розріз на спині Їхній сердак, як і лемківський, нагадував свиту. У бойків ще на початку XX ст. траплялася хутряна безрукав¬ка — бунда, один бік якої був незашитий і зав'язувався ремінцями. Чоловіки-бойки подекуди заплітали волосся у дві коси.
Взагалі в одязі бойків та лемків чима¬ло спільного з гуцулами. Чоловіки всіх зазначених груп носили короткий верх¬ній одяг типу сердака або піджака, подіб¬ні до кептаря безрукавки з тканини — лейбики, катанки. Поширений був також одяг типу опанчі, в якому замість від¬логи пришивалася пелерина (сірманя у лемків, сіряк у бойків).Для бойківчанок характерною була сорочка з відокремленим станком, густо зібраним подолом та з розрізом на спині або на плечі. Сорочки вишивалися на грудях півколом на зразок намиста. Спідниці шили з білого полотна або ви¬бійки, рясно призбирували й вишивали. З-під очіпка заміжні жінки випускали по боках кучерики, які іноді згортали у скрутні. На свята волосся розпускали, а на голову одягали білу хустку.