Мистецтво Західної Європи ХVII століття

Найбільш талановитим сучасником Караваджо в Італії був Гвідо Рені (1575-1642), але справжнім титаном епохи бароко був, безсумнівно, фламандець Пітер Пауел Рубенс (1577-1640), що майже весь третій десяток років свого життя присвятило навчанню в Італії.

3. Творчість Гверчіно та Пьєтро да Кортона

Представники наступного покоління - Гверчино (1591-1666) і Пьетро да Кортона (1596-1669) - не знали собі рівних у техніку, типової для стилю бароко, - ілюзіонізмі. Їхнього утвору створювали в глядача повну ілюзію реальності. І справа тут була не в приміщенні в рамку мистецьки зробленої "фотографії". Ілюзіонізм бароко розчиняв самі рамки зображення.

Найпростіша форма ілюзіонізму - це майстерно написана на глухій стіні чи дверях вид з розкритого вікна. Цей прийом називається французьким терміном trompe d'оеіl ("обман зору"). До кращих зразків живопису бароко відносяться плафони, створені з такою майстерністю, що неможливо розглянути границі стін, і над залом немов розорюється бездонне небо, де в оточенні фантастичних крилатих істот сидить який-небудь великий монарх, вельможа чи біблійний персонаж. Яскрава блакить небес і ширяючі в хмарах фігури породжують у глядача почуття оптимізму і радості життя, до чого завжди прагнуло бароко.

4. Геній бароко – Джованні Лоренцо БернініНайбільшим і різнобічно обдарованим генієм бароко був прославлений скульптор, блискучий архітектор, живописець і поет Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680). Розповідають, що він поставив оперу, до якої написав лібрето і музику, створив декорації, ескізи костюмів і навіть винайшов сценічні механізми! Він народився в Неаполі, але батько-скульптор відвіз талановитого підлітка в Рим. Там він досить швидко набув популярність під заступництвом кардинала Сіпіоне Боргезе. До 26 років його патроном став папа Урбан VII, і в 1629 р. молодий Берніні був призначений архітектором найбільшого в християнському світі собору св Петра, будівництво якого тяглося вже добру сотню років. Перед майстром відкрилася пряма дорога до слави. Він майже безвиїзно працював у Римі, і багато великих пам'ятників і визначна пам'ятки древнього міста зобов'язані йому своїм народженням.

Берніні-скульптор був віртуозом у яскравому дусі бароко. Вийшов з-під його різця холодний мармур оживає то м'якою теплотою шкіри, то блиском і плинністю тканин, а складки драпірувань немов колишуться на легкому вітрі. На відміну від ранніх скульптур, його зрілі твори дивлятьс з однієї єдиної точки і, як правило, поміщені в створений спеціально для них архітектурний інтер'єр, з якого як би випливають назустріч глядачу. Цей ретельно продуманий художній прийом дуже характерний для мистецтва бароко. Майстер часто прагне втягнути глядача в чарівництво, яке відкривається його погляду.

З усієї титанічної роботи Берніні над інтер'єрами собору св.Петра найбільше вражає уяву Балдахін - величний (висотою 29 м) навіс над престолом з позолоченої бронзи, зведений над тим місцем, де, по переказу, минулому поховані св. Петро і св. Павло. Його кручені колони символізують наступність християнства, що походять через Константинополь до древнього храму Соломона в Єрусалимі. У той же час вони дуже характерні для естетики бароко, що вільно обходилася з класичним представленням колони заради видовищності і новизни. Скульптурні прикраси каркасу і бронзовий, багато прикрашений кистями навіс, що створює ілюзію важкої оксамитної тканини, роблять Балдахін одним із самих чудових пам'ятників мистецтва бароко.

Однак навряд знайдуться у світі пам'ятники, здатні суперничати величчю з могутніми колонадами, які Берніні звів на площі св. Петра. Як говорив сам майстер, вони, немов турботливі руки матері-церкви, поєднують і зміцнюють усіх католиків у святій вірі. До числа інших його римських шедеврів належить і Фонтан чотирьох рік на пьяцца Навона. Чотири головних фігури в цій скульптурній групі символізують великі ріки різних континентів - Дунай, Ніл, Ганг і Ла-Плату. Усі вони згруповані навколо домінуючого над усією композицією справді античного обеліска.

5. Мистецтво класицизму, його видатні представники та напрямки

Ще більш складний і неоднозначний за своєю приро¬дою класицизм (від лат. — зразковий), який пе¬режив глибокі зміни і наповнився новим змістом у другій половині XVIII ст. Як цілісна система цей стиль почав функціонувати у Франції у XVII ст., в епоху піднесення аб¬солютизму; теоретичні принципи його виклав Н. Буало (1636—1711) у дидактичній поемі "Мистецтво поетичне". Грунтуючись на принципах філософського раціоналізму, класицизм виховував ідеальне уявлення про розумну і спра¬ведливу владу освіченого монарха, тому в художніх творах переважали громадські, героїчні та патріотичні мотиви. В дусі античного естетичного ідеалу утверджувався чіткий по¬діл жанрів мистецтва на "високі" і "низькі". До перших, де відображалося життя міфологічних персонажів, королів, полководців, належали трагедія, ода, героїчна поема; до других, героями яких виступали селяни, міщани, — коме¬дія, байка, сатира, ідилія. В драматургії не допускалося змі¬шування трагічного і комічного, величного і простого, су¬воро дотримувався закон "трьох єдностей" — дії, часу, міс¬ця. Визначними досягненнями класицизм завдячує творчості драматургів Ж. Расіна і Ж. Б.-Мольєра. Ж. Расін (1639—1699) у п'єсах "Британік", "Мітридат" показав конфлікт між людською гідністю, високим моральним обо¬в'язком та деспотичною владою, егоїстичними пристрас¬тями. Через творчість Ж.-Б. Мольєра (1622—1673), який ут¬вердив жанр "високої комедії", класицизм звернувся до проблем народного життя.Кінець ХVІІ – поч.. ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру. З другого боку в межах цього стилю якоюсь мірою виявились історично-прогресивні будівельно-архітектурні тенденції часу. Крім того, весь пластично-образний арсенал засобів класицизму ніс на собі відлиски античності й епохи Відродження, інтерес до яких знову посилився в епоху просвітительства. У своїх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливі естетичні і виховні функції. Урочиста простота будинків, площ, вулиць зовні ніби підпорядковані, геометрії, несла в собі глибокі емоційні імпульси. Розвиток архітектури великою мірою зумовлюється прогресом будівельної техніки. В цей час поступового впроваджуються в будівництво металеві конструкції, проте, як і раніше поширене було дерев’яне будівництво.