Предмет історії культури і завдання. Сутність культури
О. Шпенглер вважав, що культура як організм і зовнішній вияв внутрішнього складу душі народу, має свій темп розвитку, час життя і стадії від зародження через молодість, зрілість і старість до смерті. Життєвий цикл культури він визначив у 1000 років, після чого вона втрачає свій творчий потенціал і перероджується на цивілізацію як останню механістичну фазу культури. Цивілізація, що досягла висот у Європі, свідчить, за Шпенглером, про виснаженість, занепад Європи.
За К.Юнгом, технічна цивілізація куплена ціною відмови від єднання з “душею” природи. Як результат – падіння смаків, моралі, зникнення стимулів до творчості, наростання масових істерій. Запобігти цьому можна за допомогою свідомості, яка повинна осмислити без свідомі акти агресій і зробити вибір між добром і злом. Філософські праці великого мислителя ХХ ст. Альберта Швейцара пояснюють кризу культури тим, що культура суспільства ХХ ст. втратила етичні засади, масова культура наповнена ідеями насильства. Пояснення причин кризи Швейцар вбачає у невідповідності матеріального прогресу цивілізації етичному прогресові. Культура, яка відірвана від етики, позбавляється духу гуманізму. Він пов’язує відродження культури з творчою діяльністю окремих особистостей: етичні засади можна відродити в індивіді, що поверне людству взагалі гуманістичну за основами культуру забезпечить справжнє відродження.
Кожний національний чи історичний тип культури є неповторним світом, вибудуваним певним сприйняттям людиною дійсності та самої себе.
Структура культури .
Структуру культури утворює:
- усе, що створено людиною, створено матеріальною і духовною працею, уся матеріальна і духовна дійсність, що поєднує в собі як засоби існування людства, так і його духовний світ – мистецтво, літературу, релігію, філософію (предмети матеріальної і духовної діяльності людини)
- сама людина як представник певної соціальної верстви і рівень її культурності (суб’єкти і носії культури з характерними рисами національної ментальності і моралі)
- комплекс зразків поведінки, що визначають спосіб життя людини (інституціональні стосунки)Сучасна наука поділяє структурні частини культури передовсім за її носіями: світова і національна, міська і сільська, класова і етнічна, професійна і непрофесійна, молодіжна, культура сім’ї чи окремої людини, масова і елітарна. Л. Уайт у структурі культури виділяє три підсистеми: технологічну (знаряддя праці і техніка їх використання), соціальну( стосунки між людьми і відповідні типи поведінки в економіці, політиці, моралі, війську, професійній діяльності), ідеологічну(знання, ідеї, філософія, наука, художня культура, міфологія, звичаї і традиції, релігія).У іншому структурному зрізі – співвідношення національного, інтернаціонального і (донедавна штучно підкреслюваного) класового в культурі. Штучне виділення класового поділу культури, що панувало в СРСР, призвело до нівелювання національного у розвитку культури. На основі різновидностей людської діяльності умовно виділяють дві форми культури – матеріальну і духовну.
Матеріальна культура пов’язана виробництвом і задоволенням та зростанням матеріальних потреб людей, духовна ж пов’язана ж з духовним виробництвом і формуванням і забезпеченням етичних і естетичних цінностей, смаків й інтелектуальних потреб, духом, свідомістю. Вона викликається духовними потребами, ідеалами, уявленнями про сенс життя, щастя, справедливість, світоглядом, ментальністю. Духовна культура формується в процесі духовної діяльності, а реалізується у вигляді наочно прийнятних результатах цієї діяльності – формах свідомості моралі, праві, політиці, філософії, науці, мистецтві, релігії, соціальних інститутах – системі освіти і виховання, звичаях, традиціях, суспільній думці, обрядах. До духовної культури належать і ті відносини, що склалися під час духовної діяльності. Особливістю духовних цінностей і їх непіддатливість старінню і довго тривалість та незалежність, часто невіддільність від акту творчої діяльності (театральна вистава, лекція, виступ музиканта).Оцінка їх завжди відносна і суб’єктивна. На думку фахівців, існує чимало різновидів культури, які відносяться ідо матеріальної, і до духовної сфери: політична, економічна, екологічна, естетична культури. Отже, структура культури складає єдину систему з різних елементів, які взаємодіють між собою.
Культура в людському бутті виконує такі функції:
функція консолідації