Національні зачіски України
На Волині косу нареченої відрізали ножем. Коротке волосся жінка мала сховати під очіпок і вже більше не носити косу.Весілля було великою подією, яка змінювала весь життєвий уклад. Заміжні жінки вже не прикрашали голову стрічками та кві¬тами. Ці прикраси, як правило, знімали з молодої ще на весіллі й надягали на голову дівчатам, майбутнім нареченим.
Як уже зазначалося, для заміжньої жінки ходити простоволосою вважалося непристойним. На Київщині, Полтавщині, Поділлі заміжні жінки поділяли волосся на дві частини, а потім кожну окремо закручували в джгут, намотували на дерев'яне кільце (кибалка), зверху наді¬вали очіпок. На Херсонщині та на півдні України закручували волосся «корзою» — високим кільцем або об'ємом на маківці. Заколювали об'єм шпилькою і закривали хусткою. На Волині після ве¬сілля жінка протягом двох тижнів ходи¬ла з непокритим розплетеним волоссям. Потім його підрізала й накривала наміт¬кою, і вже ніхто з сторонніх не міг бачити волосся. Його ховали під очіпок, залиша¬ючи на скронях два довгих пасма — «долі». Жінки на Галичині підрізали волосся по вуха, зверху надівали очіпок або хустку.
Традиція заплітати косу була характерна для всієї України, але існувала різниця між тим, як це виконували на Лівобережжі та Правобережжі. На Лівобережжі по буднях дівчата робили прямий проділ, розчісували волосся на два боки і заплітали дві коси. Заплетеними косами обкручували голову у вигляді вінка. В неділю або свята заплітали одну косу, вплітаючи в неї декіль¬ка кольорових стрічок. На Правобережжі по буднях дівчата також обвивали голову косами, а у неділю та свята заплітали на потилиці дві коси і спускали їх без стрічок уздовж спини.
На Київщині й частково на Чернігівщині у свята робили зачіски двох видів: в зав'язки та колокілки. Щоб зробити ці за¬чіски, потрібна була стороння допомога. Дівчата збиралися в су¬ботній вечір або напередодні великих свят, мили волосся і плели одна одній зав'язки й колокілки. Зав'язки виконували таким чином: волосся поділяли прямим проділом, потім над чолом брали час¬тину волосся поперек проділу та залишали два пасма для начосу. На потилиці волосся зачісували догори і на маківці зав'язували кісником. Для цього волосся на маківці поділяли на дві частини й заплітали їх у коси. У кінчики кіс вплітали довгі кісники. Потім передні пасма розчісували, згинали на скронях, зачісували за вуха і підкладали під коси. Подібну зачіску робили на Херсон¬щині, сході Поділля, на Поліссі, але там вона називалася по-іншому — начіски (рис. 7.4)
Колокілки виконували таким чином: пасма волосся, що при¬значалося для коси, поділяли на три частини: дві однакові, одна дуже тонка. Тонким пасмом почергово обкручували два перші пасма, отже, коса мала всередині заглиблення. У кінець коси вплітали стрічку. Над чолом за допомогою гребінця робили про¬діл типу «зиґзаґ».
Цікавою була зачіска «дрібниці» («дрібушки»). Волосся за¬плітали в тонкі кіски. Плетіння кісок починали біля самої голо¬ви у три пасма, поступово додаючи кількість пасом (від шести до двадцяти чотирьох).
На Закарпатті дівчата заплітали волосся в одну косу, а спере¬ду напускали пасма, начоси на кути чола. Нижні кінці начосів заплітали у «дрібниці» наче орнаментом, і ними доповнювали за¬чіску (рис. 7.5 а, б).
На Гуцульщині та Бойківщині дівчата використовували уплітки — сплетені у вигляді кіс, скручені вовняні нитки черво¬ного кольору, їх вплітали у коси і в кінці об'єднували в одну велику китицю, що звивалася майже до землі. Гуцулки прикра¬шали свої уплітки мідними бляшками або декоративними ґудзи¬ками. Найчастіше уплітки укладали навколо голови декілька разів у вигляді вінка. Деякі дівчата на Бойківщині збирали волосся на потилиці у вузол («куца курка»), деякі стригли його з боків над вухами.
На Полтавщині та Чернігівщині зустрічалися зачіски з «дріб¬ниць»: двох кіс на скронях і однієї на потилиці, які потім пере¬плітали хрестом. На Черкащині робили зачіски з шести кіс: по три коси з кожного боку від проділу. Над чолом зав'язували стрічку й вколювали у волосся синій або зелений гребінець. Можна було побачити і грубу косу, в яку вплітали червоні шнурки — кісни¬ки. Косу укладали навколо голови. Подібну зачіску носили й на Полтавщині.
Гуцулкам подобалося подовжувати свої коси. Вони вкладали їх у вигляді вінка на потилиці, до них кріпили пасма червоних ниток, а зверху на коси — кульки з ниток та квіти — чічки. Стрічки прикрашали дрібним бісером («ґерданами»).
На Буковині дівчата заплітали на тім'ї маленьку кіску, поєд¬нували її з великою косою на потилиці. В кінець вплітали стріч¬ку. Прикрашали зачіски «кодами» — стрічками, які кріпили до сорочки ззаду.