Перукарське мистецтво у західній Європі XV - початку XVI ст

До го¬ловних уборів кріпили вуалі. Наприкінці XVI ст. серед прик¬рас для волосся з'являються гребінці й наколки — блонди (чорні мережива, прикріплюва¬ні на потилиці та з боків зачіс¬ки), які м'яким драпіруванням спускалися на плечі й спину. «Коф'я де папос» — національ¬ний головний убір іспанок із білого полотна — закладався дрібними складками і був по¬ширений у XVI ст.Відомо, що знатні іспанки захоплювалися фарбуванням волосся і посипали його ко¬льоровими пудрами. На чорне волосся наносили пудру фіо¬летового кольору; блондинки використовували перламутро¬ву пудру з відтінками веселки. Для закріплення зачіски перу¬карі застосовували баранячий жир, яєчні жовтки, ароматичні помади й олії. Жінки широко користувалися косметичними засобами. Для відбілювання на шкіру наносили креми, пасти, застосовували помаду, парфуми. В останній чверті XVI ст. іспанські аристократ¬ки почали надягати на облич¬чя маски для захисту шкіри від сонця. Поступово маски стали дуже популярними, і вже вважалося непристойним для жінки виходити на вули¬цю без маски або півмаски. Крім того, маска надавала обличчю деякої загадковості, таємничості, що дуже подоба¬лося жінкам.

Англія. Жіночі зачіски роз¬вивалися спочатку під впливом італійської моди доби пізнього ренесансу, але з часом пере¬могла мода на валикоподібні конструкції іспанської зачіски. Наслідуючи іспанську моду, англійські жінки з метою відбі¬лювання шкіри наносили на обличчя велику кількість свин¬цевих білил, що призводило до сумних наслідків — білила роз'їдали шкіру. При англій¬ському королівському дворі стало популярним руде волосся, з'явилися перуки.

Портретний живопис дає змогу дослідити еволюцію анг¬лійської моди. На портреті леді Пльфорд (1527) Ганс Гольбейн Молодший намалював жінку в типовому головному уборі того часу, який називався «гейбл» (рис. 2.40). Він складався з кількох частин: нижня — каркас, що створює спереду гострий кут, такі ж кути знаходяться на рівні скронь. Спереду каркас обшитий стріч¬кою з парчі. Зверху надягали чепець із білої парчі — койф, а на нього — розкішно вишиту шапочку такої ж форми. На потилиці шапочка становила жорсткий випуклий квадрат, обтягнений чор¬ною тканиною; до нього кріпили покривало.

Поєднання англійської, іспанської та французької мод спосте¬рігаємо на портретах королеви Єлизавети. Французькі мотиви в моді можна помітити на портреті юної Єлизавети у віці 13 років (рис. 2.41). Невідомий художник відтворив зачіску з волосся, розділеного на прямий проділ, на скронях — гладенькі півкола. Вуха трохи прикриті, на голові французький чепець, прикраше¬ний перлами і коштовним камінням. На останніх портретах коро¬лева Єлизавета показана в пишній розкоші апгло-іспанської моди. Зачіски були валикоподібні, круглі, серце- та грушоподібні.

Франція. Французька мода XVI ст. не була одноманітною. У першій чверті XVI ст. виразно виявився вплив мистецтва іта¬лійського Ренесансу, яке не бездумно копіювалося, а модифіку¬валося, збагачувалося французькими національними мотивами. Найяскравіше уявлення про французьку моду дають твори мис¬тецтва XVI ст.

Франсуа Клуе у портретному зображенні Франциска І (1525) відтворив вплив італійської моди. Зачіска нагадує скорочену «колбу» із закрученими всередину кінцями волосся, її доповнює оксамитовий берет із страусовим пером (рис. 2.42). Невелика кругла борода каймою лежить від скроні до скроні, її доповнює тонка лінія вусів.

Образ Генріха де Пза на гравюрі невідомого художника (1526) дає приклад впливу німецької моди. Герцог де Гіз одягне¬ний у костюм, що нагадує одяг німецьких ландскнехтів. Подов¬жене волосся зачіски закриває вуха. Волосся підстрижене прямо і трохи закручене всередину. Невелика квадратна борідка й вуса доповнюють зачіску. Круглий берет, прикрашений коштовним ка¬мінням і пером, гармонійно доповнює образ. На портреті 1538 р. Тиціан зобразив Франциска І із новою зачіскою. Це вже коротка стрижка, доповнена бородою овальної форми й вусами. Існує ле¬генда, в якій йдеться про те, що Франциск І, граючи з придвор¬ними у сніжки, отримав травму голови. За порадою лікаря волос¬ся короля підстригли дуже коротко. В результаті вийшла зачіска «їжачок». Придворні охоче перейняли нову зачіску, яка стала модною.

Зображуючи Генріха II, сина Франциска І, невідомий худож¬ник підкреслив іспанський вплив на французьку моду. Високо піднятий мереживний комір повністю закриває шию короля. У Генріха коротка стрижка, невелика овальна борідка, спущені донизу вуса; на голові невеликий оксамитний берет із білим стра¬усовим пером (рис. 2.43 а).

Вплив Іспанії на французьку моду помітний на портреті Карла IX (1565) пензля Франсуа Клуе (рис. 2.43 б). Коротка стриж¬ка, невеликий головний убір, комір із брижами, «гусячий» живіт колета, штани з буфами — ну чим не «французький іспанець»! І ще багато тогочасних чоловічих та жіночих портретів дають уявлення про смаки французів у XVI ст.