Перукарське мистецтво у західній Європі XV - початку XVI ст
З подібними зачісками зображені імператор Максиміліан на картині А. Дюрера, Боніфацій Амербах з портрета роботи Г. Гольбейна, молода людина з портрета пензля А. Гольбейна.
Отже, у Німеччині чоловіки носили подовжене волосся, за¬вивали його, підстригали чуб¬ки. Зустрічалися також стриж¬ки, що нагадували «колбу»; волосся стригли півколом або прямо. Пізніше, під впливом іс¬панської моди, з'являються ко¬роткі стрижки і завиті в локони бакенбарди (рис. 2.31).У чоловічій моді популяр¬ними були різні бороди — роз¬двоєні, круглі, клиноподібні, у вигляді лопатки. Іноді доходи¬ло до абсурду — деякі чоловіки відрощували волосся па одній щоці, а другу гладенько голили. Бороди доповнювали вусами, які завивали (рис. 2.32).
Іспанія. Суворе дотримання церковних указів в Іспанії наклало відбиток на всі види мистецтва і передусім позначилося на моді.
Іспанська мода виявилася під впливом геометричних форм, що змінювали природні лінії людського тіла, деформуючи їх. Непристойно було з'явитися в товаристві з оголеною шиєю, плечима, грудьми. Тому і жіночий, і чоловічий одяг мав високі коміри до підборіддя. Вузькі, тісні й жорсткі форми одягу, що приховували фігуру, одноманітність кольорів, велика кількість мережива, коштовного каміння, перлів, нашитих на костюм, — характерні риси іспанської моди XVI ст.
Чоловіки носили короткі стрижки, волосся укладали без про¬ділу, зачісуючи його від чола до потилиці (рис. 2.33). На потили¬ці волосся було коротким. Вуха залишали відкритими.
У деяких чоловіків волосся стирча¬ло, нагадуючи сучасну стрижку «їжак». Наприкінці XVI ст. зачіски стали тро¬хи пишнішими, особливо спереду. Чо¬ловіки укладали волосся, наслідуючи жіночі серцеподібні зачіски з валиками (рис. 2.34).
На початку XVII ст. зачіски чолові¬ків стали довшими. Волосся вже закри¬вало вуха, а на потилиці спадало на ко¬мір. Зачіски чоловіків доповнювалися вусами, бородою і невеликими бакен¬бардами. Найпопулярнішою була загос¬трена борода, яка мала назву «еспань¬йолка». Носили також круглі, овальні, роздвоєні бороди (рис. 2.35). Допов¬нювали їх вуса різноманітної форми: опущені донизу, підкручені догори; ча¬сом вони стирчали в боки. Зустрічалися навіть багатоярусні вуса.
Вусів без бороди майже не носили. На початку XVII ст. підголювали щоки, залишаючи «еспаньйолку» лише на під¬борідді, кінці вусів при цьому підкручу¬вали догори. Деякі чоловіки носили в одному вусі сережку-перлинку у вигля¬ді краплі.
В Іспанії жіночі зачіски, як і чоловічі, не були схожі ні на італійські, ні на німецькі. Відповідно до стилю іспан¬ського одягу, жінки зачісували волос¬ся догори.
Спочатку були поширені досить плоскі зачіски з прямим про¬ділом або без нього, із завитими пас¬мами по всій голові, укладені хвиля¬ми (ондуляція, рис. 2.36 я), а також укладеними паралельними рядами чи у вигляді валиків на скронях (рис. 2.36 б).
Найпопулярнішою була зачіска з вишуканим валиком, яка за формою нагадувала серце (рис. 2.37). У свят¬кових зачісках таких валиків могло бути кілька. Ці зачіски поступово стали урочисто високими. Для їх ви¬конання використовували підкладні валики, металеві каркаси. Наприкінці XVI ст. зачіски стали високими, ко¬нусоподібними (рис. 2.38).
Іноді на потилиці укладали плоскі вузли або ободи з кіс, що зовсім не за¬важало високим комірам. Часто зачіс¬кам давали назву за їхнім силуетом — «груша», «конус», «серце», «кегля» (рис. 2.39).
У представниць панівної верхівки можна було побачити зачіски, вико¬нані на перуках русявого або рудого кольору. Такі перуки робили не тіль¬ки з волосся, а й з ниток. Доповню¬вали зачіски наколками з мережива, нитками перлів, штучними пасма¬ми — золотими і сріблястими локона¬ми. Виконуючи зачіски із завитками, майстри використовували саморобні хімічні, парові суміші, трубочки для накручування во¬лосся, щоб зберегти завитки якомога довше.
Простолюдинки розчісували волосся на прямий проділ, заплі¬тали коси й укладали їх навколо голови або на потилиці. Дівчата носили розпущене волосся чи «хвіст», прикрашаючи зачіску стрічками, обручами, сітками. Сітки були дуже популярними се¬ред усіх прошарків населення і відрізнялися лише матеріалами, з яких були виготовлені. Доповнювали зачіски чепці з м'якої тканини, що повторювали силует зачісок. Іспанки носили також невеликі шапочки овальної форми, не дуже високі.