Функції одягу та їхня історична ди¬наміка
Важливу оберегову роль виконували колір та орнаментика одягу, а також різноманітні прикраси, пояси та інші до¬повнення.Уже на перших стадіях розвитку суспільства простежуються й естетичні вимоги щодо одягу. Прикрашаючи одяг, людина спочатку висловлювала свій не¬свідомий потяг до прекрасного; з часом прикраси перетворилися на необхідний атрибут костюма, відбиваючи особливо¬сті художньо-естетичних смаків народу. Отож естетична функція віддзеркалю¬вала певний спосіб усвідомлення життя, навколишньої природи, збагачений люд¬ським досвідом і перейнятий високою духовністю.
Естетичні особливості одягу підпо¬рядковані законам композиції, які ви¬магають гармонійної єдності таких по¬казників, як матеріал, форма, колорит та різні види оздоблення. За взірець можуть правити кращі комплекси тради¬ційного вбрання різних етнографічних районів України.
Якщо оберегова та пов'язана з нею обрядова функції народного одягу на¬прикінці XIX — на початку XX ст. здебільшого втрачають своє давнє зна¬чення, то естетична, переживаючи певні видозміни, й досьогодні успішно утвер¬джує себе, що й робить одяг важли¬вою частиною декоративно-прикладного мистецтва.
Вже з виникненням родових общин, а згодом племен, що об'єднували спорід¬нені родові общини та етнічні угрупування, в одязі з'являються етнічні озна¬ки, які з часом набувають дедалі більшої виразності. Тобто можна говорити про етнічну функцію одягу.
Загальновідомо, що в X ст. на основі консолідації розрізнених слов'янських племен — полян, сіверян, волинян, в'я¬тичів — на території Південно-Східної
Європи виникає могутня держава — Київська Русь. Судити про одяг цих пле¬мен можна хіба що гіпотетично, проте, за аналогією з іншими видами матеріаль¬ної культури, зразки якої є у розпоря¬дженні археологів та істориків, припус¬тимо, що він суттєво відрізнявся один від одного. В процесі утворення слов'яно-руської етнічної спільноти відбувалася і консолідація багатьох явищ культури. Так, на основі одягу давньослов'янських племен виник і давньоруський костюм, значною мірою несхожий на одяг сусід¬ніх народів.
Феодальне роздроблення і розпад давньоруської держави, різні історичні долі населення окремих її територій сприяли формуванню української, росій¬ської та білоруської народностей (найінтенсивніше цей процес проходив у XIV—XV ст.), і приблизно з цього часу ці народності виступають як близькі між собою, але окремі етнічні одиниці. Від¬повідно на основі одягу населення давньоруської держави йшло формуван¬ня етнічної специфіки народного вбран¬ня українців, росіян, білорусів. Пізніше, з утворенням нації, ускладнюється етніч¬на специфіка народного одягу, який дедалі більше набуває національних ознак. Риси такої спільноти, як нація, виявляють велику стійкість відносно піз¬ніших впливів і нашарувань, що у свою чергу відбивається на еволюції одягу.
Усередині великих етнічних спільнот в їхньому одязі формуються специфічні регіональні й локальні ознаки, тобто костюм стає, так би мовити, знаком від¬мінності населення однієї місцевості від іншої. Регіональні ознаки інколи поєдну¬ються з загальнонаціональними, які ви¬ступають символами відмінності націй. Архаїчні риси народного одягу, пов'язані з культурою стародавніх етнічних спільнот, у процесі розвитку нації чимдалі більше нівелюються. Проте окремі їхні елементи затримуються в одязі дуже довго, поскільки є складовими певних комплексів національного костюма.
Це явище можна простежити на українському народному одязі, в якому на загальній основі виділяються регіо¬нальні та локальні комплекси з дуже виразною своєрідністю крою, кольору, оздоблення, способів поєднання та но¬сіння окремих елементів убрання тощо. Можна погодитися з припущенням Г. Маслової, що така складова части¬на одягу східних слов'ян, як плетене взуття, сягає часів племінного побуту (знаряддя для її виготовлення було відо¬ме за неоліту). Те ж саме можна сказати про незшитий стегновий одяг. Його назви «плахта», «поньова» означають по¬лотнище тканини, плат, накидку, що зму¬шує відносити цей тип убрання до тих давен, коли найпростіші його форми у вигляді шматка тканини мали різне при¬значення.
На формування й розвиток етнічної функції одягу впливають і етнокультурні зв'язки між народами від найдавніших часів до наших днів. Незважаючи на спільність багатьох елементів україн¬ського національного костюма, локальні його різновиди зберігають яскраву своє¬рідність, в одних випадках утримуючи в собі архаїчні ознаки, в інших — риси, що виникли у процесі етнокультурного взаємообміну з сусідніми етнічними гру¬пами або народами.У процесі соціально-економічної ево¬люції суспільства, з появою станів та майнового розшарування населення, з виникненням приватної власності розви¬вається соціальна функція одягу. Він стає знаком розмежування суспільних верств, а також знаком станової належності. Звідси й соціально-економічна диференціація одягу, його кількісних та якісних показників. Панівні верстви під¬креслювали за допомогою одягу своє привілейоване становище. У феодально¬му суспільстві багатьох країн Європи, особливо за середньовіччя, регламента¬ція одягу навіть передбачалася законо¬давством: так, недворянам забороняли носити шовковий або оксамитовий одяг, убрання червоного кольору; довжина передків взуття, висота чоловічих голов¬них уборів — усе було суворо регламен¬товане. Крім певних законодавчих при¬писів, на одязі відбивалося і матеріальне становище представників того чи іншого стану.