Формування основ лікарської етики в країнах Стародавнього Сходу
Повернемося до традиційної китайської медицини, яка користується для пізнання медичних закономірностей всіма основними науковими методами. У обох медицині застосовується індуктивний і дедуктивний методи або причинний аналіз. Правда, обидві медичні системи користуються ними в протилежній послідовності: китайська медицина починає з дедукції, а західна з індукції. Але чим відрізняються один від одного обидві медичні теорії? Ми вже назвали вище два типові чинники, характерні для традиційної китайської медицини.
1. Розгляд людського організму як єдиний цілий (Чжен-ді).
2. Діагностика відповідно до синдромів з урахуванням цієї цілісності (Бянь-чжен).
З розглядом людського організму як єдиного цілого і з діалектикою пов'язано ту обставину, що традиційна китайська медицина досягає менш точною об'ектівізації результату дослідження хворого, ніж сучасна західна медицина. Арістотель є автором положення, згідно якому ціле є чимось більшим, ніж проста сума його складників. У значенні сучасних природних наук поняття цілісності є гіпотезою, яка не може бути доведена. У цьому причина неможливості реалізації з природно-научних позицій медицини, що оперує поняттям цілісності.
Трохи інакше йде справа в сучасній науці з діалектикою. Хоча західні природні науки, а з ними і медицина, не застосовують достатньо безумовно діалектичний принцип, але в дослідницькій практиці він знаходить широке застосування. Краща і найточніша перевірка теорії завжди досягається шляхом припущення її протилежності, а це є діалектичним методом. Певні відносини існують також між діалектикою і введеним в наукову дискусію фізиком Нільсом Бором поняттям дополнятельності. Бір вказав на те, що системи понять завжди дають обмежену, односторонню картину дійсності, тобто освітлюють лише одну сторону, ціле ж вичерпується тільки з введенням протилежних систем понять.
Наряду про цілісністю розгляду і діалектичним підходом, із західної точки зору китайська медицина має ще одну характерну особливість:
3. Використовування лише якісних критеріїв для оцінки стану людського організму і його хворобливих станів, тобто відсутність точності, можливості перевірки і об'єктивності в сучасному науковому значенні.
Як відомо, сучасні природні науки вимагають наявності наступних умов, яким повинна задовольняти теорія:
А. Точность
Б. Возможность перевірки
В. Об'ектівность
Р. Плідність.
Наприклад, точність має місце у тому випадку, коли теоретична система володіє такими якостями, як однозначність, кількісний вираз предмету дослідження, логічна взаємозв'язана.
Ці три критерії в значній мірі виконані теоретичною медициною Заходу. На відміну від цього традиційній китайській медицині бракує багато в чому однозначності. Її основні поняття: інь-ян, холод-жар, зовні-всередині, пустка-повнота і т.д. - не є однозначними в значенні наукових понять. Те ж саме відноситься і до шести зовнішніх причин хвороб (вітер, холод, літня жара, вогкість, сухість і «шень»). У всіх цих поняттях матеріальні елементи змішуються з енергетичними або функціональними. В даному випадку ми маємо справу з «додекартовськой» системою, в якій ще не знайшли повного розділення такі поняття, як суб'єктивне і об'єктивне, матеріальне і енергетичне, фізичне і психічне. Цій системі бракує, зрозуміло, і кількісного виразу, міри. У її початковій формі китайська медицина, як вже наголошувалося, розглядає тільки якісні показники, які в кращому разі можуть мати внутрішньосуб'єктивне походження, але не піддаються об'ектівізациі в значенні сучасної медичної науки. Можливість використовування кількісних категорій могла б з'явитися тут лише за умови введення сучасних, тобто західних, наукових методів.Логічний взаємозв'язок також в значній мірі відсутній в системі китайської медицини. Таким чином, будівля теорії традиційної китайської медицини страждає багатьма недоліками відносно точності, а внаслідок цього також і відносно можливості перевірки і об'єктивності, що повністю усвідомлюється в сучасному Китаї.