МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТИ
Справжнє самоствердження можливе тільки тоді, коли особистість, діючи в ім'я ідеалів-цінностей, здатна звіль¬нитися від влади потреб, подолати свою підлеглість їм, стати вище за них. «Свобода людини є завжди звільнення від влади нижчих цінностей, вибір вищих цінностей і бо¬ротьба за їх утілення»,— слушно зауважував Н, З.Чавчавадзе. Безсумнівно, що людина, в мотивації діяльності якої домінують лише найнеобхідніші потреби, завжди пе¬ребуває під контролем зовнішніх обставин і не може бути вільною.
Потреби тісно пов'язані з інтересами. Інтереси, як і потреби, являють собою особливий вид суспільних відно¬син і не існують самі по собі, поза тими особами, соціаль¬ними групами, які виступають їхніми носіями. Як об'єкти інтересу постають матеріальні та духовні цінності, соці¬альні інститути й суспільні відносини, звичаї, побут. В ін¬тересах відображується соціальне становище індивідів, що власне й зумовлює їхню роль як надзвичайно важли¬вих спонукальних стимулів дії та рушійних сил суспільно¬го розвитку. Тому вони є реальною силою, з якою необ¬хідно рахуватися.
Крім того, інтереси є також і підвалинами ідеології, котра відображує певні соціальні інтереси. Ідеологія ви¬робляється теоретиками й політичними діячами й через визначення окремих понять, філософські спори, дискусії про моральність, оцінки тих чи інших творів мистецтва, судження про політичні події, що відображають боротьбу різних концепцій, які, у свою чергу, пов'язані з реальними інтересами, діючими в соціально-економічній і політичній сферах3. Процес вираження інтересів в ідеологічній формі ускладнюється як ступенем розвитку інтересів, так і здат¬ністю ідеології в завуальованій формі приховати інтереси тих або інших соціальних груп чи класів.
Інтереси також пронизують собою й усю систему цін¬ностей, культури суспільства. Оскільки кожна соціальна група вибірково ставиться до всієї сукупності духовних багатств, накопичених людством, інтереси й потреби тої чи іншої групи виступають як критерії добору цінностей даної соціальної групи й дістають своє завершення через певні форми символізації, котрі діють уже як безпосередні спонукання діяльності, як мотиви .
Таким чином, можна зробити висновок, що потреби, ін¬тереси, цінності справді лежать в основі людських дій, учинків, думок, проявляються в різній сукупності практич¬них мотивів дії й самі, в свою чергу, мають підґрунтям систему історично провідних типів і способів діяльності, що виникають у зв'язку з матеріальним виробництвом і базисними виробничими відносинами. Та не тільки. У від¬повідності з матеріалістичним розумінням людини й світу людини суспільна реальність, у тому числі й про¬яви духовного життя, складаються як результат цілепокладаючої, раціональної діяльності людей, проте в кінце¬вому підсумку поза й незалежно від їхньої свідомості та волі — як система матеріальних відносин з приводу вироб¬ництва свого життя.
Та якщо визнати, що особистість є не тільки продукт, а й умова цілепокладаючої, раціональної діяльності, то з усією очевидністю ми мусимо визнати, що ціннісні стиму¬ли зачіпають особистість,, структуру її самосвідомості, осо¬бисті потреби та інтереси, перетворюючи їх на моральні потреби й моральні інтереси. Без них не може бути подви¬гу, розуміння суспільних інтересів, справжнього самоствер¬дження особистості. Не можна не погодитися з Н. 3. Чавчавадзе, котрий пише, що «...діяльність, цілком і повністю визначувана потребою, ніяк не може бути вільною, такою, що вибудовує нові цінності творчої діяльності. Доки лю¬дина перебуває під владою потреби, говорити про свободу нічого. Вона повинна в тій чи іншій мірі звільнитися від цієї влади, подолати свою підлеглість потребам, стати ви¬ще за них»'. Якщо ж від цього відмовитися, то ми одер¬жуємо діяльність, за якої особистість виступає на правах суто функціонального придатка.Справді духовна особистість — це передусім морально суверенна особистість, чиї ціннісні орієнтації спираються на шкалу моральних цінностей, що мають загальнолюд¬ську, гуманістичну перспективу. Для людини дуже важли¬во реалізувати свої наміри та цілі, продиктовані потре¬бами та інтересами, але не менш важливо й те, що це за наміри та цілі і яке їхнє відношення до внутрішнього мо¬рального світу людини, а тому вони можуть виступати як моральні потреби. Л. М. Архангельський кваліфікував моральні потреби як «вид вищих соціальних потреб, ко¬трий характеризує стійкі психічні стани людини, що вира¬жають її добровільне й некорисливе прагнення творити добро, утверджувати справедливість, викорінювати зло».
Ціннісна орієнтація, виражена в моральних потребах, по суті проймає всю психіку людини, через мислення, по¬чуття, підсвідомі спонуки, дає можливість людині вибира¬ти навіть на інтуїтивному рівні ту лінію поведінки, яка випливає з прийнятих нею цінностей.
Безумовно, найзначнішу роль відіграє усвідомлена цін¬нісна орієнтація, оскільки вона посилює регулятивні мож¬ливості самої моралі, бо підкорює всі компоненти мораль¬ної свідомості єдиній меті й посилює здатність людини передбачати результати своїх дій.
Як рушійні мотиви поведінки ціннісні орієнтації особи¬стості дають можливість визначити крізь призму суб'єк¬тивного сприйняття своєрідність і найхарактерніші риси сучасної епохи, пізнати й зрозуміти, наскільки людина во¬лодіє моральною здатністю відповідати потребам розвит¬ку суспільства, наскільки вона творчо активна або пасив¬на і байдужа людина, саме конкретна людина, а не кон¬кретно-історичний тип особистості.