МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТИ

Так, протягом тривалих років у нашому суспільстві вважалося, що ідеї добра, справедливості, сумлінності, взяті самі по собі, в їхній загальнолюдській формі, без співвіднесення з конкретними класово-політичними катего¬ріями, «є вираженням соціальної фальші, прикриттям ко¬рисливих інтересів панівних класів суспільства». Оскіль¬ки ж соціалістичне суспільство сприймалося як реальне гуманістичне, в якому відсутній панівний клас, то потреба в орієнтації на загальнолюдські цінності добра, гідності, совісті просто відпадала, а сама думка про самоцінність людської особистості вважалася ідейно ворожою2.

Тому сьогоднішнє повернення до визнання загально¬людських цінностей, відмова від класово-політичних критеріїв є не тільки проблемою теорії, а й важливим ступе¬нем свободи в її людському та соціальному проявах.

Необхідність формування моральної, гідної, здатної до відповідального вибору людини робить особливо актуаль¬ною проблему її морально-ціннісної орієнтації. Та чи має людина внутрішні резерви в творчому виборі своїх дій і вчинків, які збільшили б її моральний потенціал і ступінь відповідальності за все, що коїться довкола неї? Чи мож¬на визначити комплекс найсуттєвіших цінностей, орієнта¬ція на які дала б можливість людині жити врівень із часом, подолати духовну кризу, здобути моральну рівно¬вагу?

Щоб зрозуміти й оцінити в сучасному сприйнятті соціально-філософський та етичний смисл цих питань, потрі¬бен глибокий аналіз складних і багатозначних процесів суспільного життя та дослідження всього багатства особи¬стості, її внутрішнього світу, свідомості та поведінки, без¬посередньо визначених її морально-ціннісними орієнта¬ціями— адже людина й уся сфера її життєдіяльності ор¬ганічно включені в історичний процес.

Поведінка людей у суспільстві, як така, що відносно повторюється, закріплює певну взаємозалежність мораль¬них вимог у досвіді поколінь, а моральними цінностями виступають проголошувані суспільною моральністю прин¬ципи, норми, правила поведінки, ідеали. Усталена в сус¬пільстві система цінностей є сукупністю моральних оцінок і «проймає собою (явно чи завуальовано) всю духовну культуру суспільства, відбиваючись у світоглядно-філософ¬ських концепціях, у творах мистецтва, проголошуючись у процесі виховання підростаючого покоління, закріплюю¬чись у типовому для даної епохи ладі моральної свідомос¬ті, загальноприйнятих моральних кодексах, способі думок і переживань людей».

Таким чином, можна сказати, що цінності й виникаючі на їхній основі ціннісні орієнтації, відображуючи певні усталені відносини в суспільстві, детерміновані (причинно зумовлені) насамперед тим чи іншим характером суспіль¬них відносин. Однак зауважимо, що абсолютизувати за¬лежність цінностей і морально-ціннісних орієнтацій від ха¬рактеру суспільних відносин не слід. Активність свідомос¬ті й свобода вибору в системі цінностей і ціннісних орієн¬тацій не може бути перебільшена.

Світ цінностей — це передусім світ культури, духов¬ності людини, її моральної свідомості, тих оцінок, у яких виражається міра духовного багатства особистості. Оскіль¬ки ж основною абсолютною цінністю є людина, то дуже важливо зрозуміти, що ж звеличує людину, без чого не¬можливе повне розкриття її творчих здібностей (на рівні потреб), що виступає як необхідні умови її буття (на рів¬ні інтересів), а також і те, що відповідає поняттям про призначення людини та її гідність, ті моменти в мотива¬ції, в котрих розкривається самоствердження та свобода особистості.

Потреби, інтереси, здібності та цінності — взаємодіючі елементи моральної свідомості та поведінки особистості.

Через те, що вибір людиною своїх дій і вчинків часто мотивують потребами та інтересами, звернімося до цих понять і спробуймо розкрити їхнє стимулююче у виборі поведінки значення та співвідношення з ціннісною орієн¬тацією.

Найзагальніше, філософське значення категорії «по¬треба» полягає у вираженні певної потреби суб'єкта в «су¬купності зовнішніх умов його буття, претензій до вищих обставин, що випливають із його сутнісних властивостей, природи. В цій своїй якості потреба виступає як причина діяльності (ширше — як причина всієї життєдіяльності)». Таке широке тлумачення потреби виходить за межі суспільної науки, оскільки потреба — «невід'ємна власти¬вість усього живого, момент самої життєдіяльності орга¬нізму, внутрішній стимул усякої поведінки живої іс¬тоти».Чим складніший організм, тим ширше коло його по¬треб і тим багатоманітніші форми їх задоволення. Однак зауважимо, що потреби живого організму — біологічні. Оскільки ж ідеться передусім про людину, то нас цікавлять потреби соціальні, в яких біологічні потреби діють немов¬би у знятому вигляді, становлячи складне переплетіння природного та соціального й виступаючи ніби відправним пунктом усієї системи стимулювання. Інакше кажучи, по¬треба виступає універсальною спонукаючою силою в будь-якій сфері людської діяльності. У сфері моральності по¬треби характеризують ціннісне ставлення суспільної лю¬дини до світу й зумовлюють моральні якості особистості, її поведінку. Це дуже важливо підкреслити, бо ціннісні стимули зачіпають особистість, структуру самосвідомості, особистісні потреби.