Практичні рекомендації з розвитку вокальної техніки естрадних співаків-початківців

Рекомендація 15: губи округлити таким чином, щоб вони нагадували букву “о”; якщо звук затемнений – варто більше розкрити рота до “а”. Не бажано співати, розкриваючи рот вширину (типу “е”) – це призводить до “вульгарного” звуку.

Рекомендація 16: співати затуленим ротом, відчуваючи резонування в потилиці і верхній частині чола.

Рекомендація 17: добре допомагає імітація – наслідування співу різних співаків. При цьому імітацію бажано використати з розвитком вокальної техніки і роботою над сценічним іміджем.

Як правильно співати “високі” звуки?

Не існує “об'єктивно” високих звуків: для кожного співака вони виявляються відповідно до діапазону голосу. Таким чином, високі звуки – це ті, що знаходяться достатньо далеко вгорі від примарної зони – зони "природних звуків" співака. Вони важкі для виконання, мають некрасивий тембр; в альтів, тенорів, басів спостерігається прагнення перейти на фальцет.

Робота над “ високими нотами ” важлива й тому, що у процесі навчання голос можна розширювати доверху, поступово, від звуку до звуку, оволодіваючи навичками співу високих звуків.

Для оволодіння високими звуками –

Рекомендація 18. Ніколи не співати високі звуки окремо, завжди починати із “зручних” звуків і поступово переходити до верхніх. При співі верхніх звуків потрібно:Рекомендація 18-а) залишатися в тій же вокальній позиції і “в тих же м'язових відчуттях” , що й у середніх частинах діапазону; ні в якому разі не “допомагати” собі підніманням голови, тиском на горло, лементом;

Рекомендація 18-б) співати на “повному диханні”;

Рекомендація 18-в) дотримуватися динаміки відповідно до логіки музичної фрази, до складу якої входить високий звук;

Рекомендація 18-г) можна допомагати собі “легким вібрато”, що дозволяє запобігти лементу.

Як досягти “активності” звуку?

У співаків-початківців часто спостерігається недостатня активність звуку в експресивних за характером творах і надмірно активна – у ліричних; в цілому – певний “універсальний”, середній варіант.

Активність звуку (“атака звуку”) обумовлена характером твору, що виконується. Співаку-початківцю потрібно запобігати “середини” й вчитися користуватися і м'якою, і твердою атаками.

Атака звуку – це засіб, яким починається звук. Під час співу видих може бути більш-менш енергійним; під тиском повітря зв'язки починають розмикатися і стулятися. Атака звуку характеризує активність цього процесу.

Існують три види атаки: тверда, м'яка і придихова. При твердій атаці зв'язки змикаються щільно, опираючись ущільненому повітрю. При м'якій атаці спостерігається менша щільність змикання, при придиховій неповне змикання зв'язок. У естрадному співі придихова атака часто використовується, проте співаками-початківцями часто неправильно, тоді виникає просто хрип.

Рекомендація 19. Для досягнення твердої атаки варто співати музичну фразу на складах, що починаються з приголосних, наприклад, на “па” (“пу”, “по” і т.д.), “ба”, “ді”, “та”, “ка”.

Рекомендація 19-а). Для досягнення м'якої атаки варто співати музичну фразу без приголосних, на “а”, “і”, “о”, “у”.

Як правильно співати перший звук музичної фрази?