Практичні рекомендації з розвитку вокальної техніки естрадних співаків-початківців

Як легше співати “легато”?

Виконання легато (“зв'язаного”, плавного співу, коли один звук м'яко, непомітно переходить в інший) між звуками однієї динаміки (голосності) під силу лише професійним співакам. Співакам-початківцям для досягнення гарного легато -

Рекомендація 10: звуки мелодії, що виконуються легато, слід співати різною динамікою, яка розподіляється на всю музичну фразу (подібно до того, як описано в рекомендації 7).

Рекомендація 11: співати єдину логічно вибудувану музичну фразу, а не “сукупність звуків” у фразі.

До речі, розвиток тембрових характеристик голосу переважно на “розспівних звуках”, на мою думку, є хибною практикою. У практиці зустрічаються випадки, коли професіонали-співаки, що провчилися кілька років за такою системою, не вміють фразувати: замість музичної фрази звучить комплекс “красиво поставлених звуків”. Таким співакам потрібно починати вчитись з самого початку. Але відомо, що набагато легше засвоїти нове, ніж переробити старе.

Як позбутися “зайвого” вібрато?

Зайве (настирливе) вібрато може бути обумовлене: а) фізіологією (побудовою) голосового апарату (так звана тремоляція); б) музичною і вокальною недосвідченістю співака.

Якщо причиною є фізіологія –

Рекомендація 12: спробувати перетворити “вади” на “переваги”, на елемент сценічного іміджу. Для цього, звичайно, потрібна робота, але деякі відомі співаки пішли саме цим шляхом.

Якщо це “нефізіологічна” причина –

Рекомендація 13: співати в більш швидкому темпі – тоді співак просто не встигає “вібрувати” голосом. При цьому потрібно акцентувати увагу співака на відчуттях співу “без вібрато”.

Рекомендація 14: акцентувати увагу співака на фразуванні – у цьому випадку співак менше уваги приділяє окремим звукам як самостійним одиницям і менше “вібрує”. Одночасно слід орієнтуватися на рекомендацію 7.

Як досягти “красивого” тембру голосу?

Тембральні якості голосу пов'язані з так званими “резонаторами”.

Резонатори (від латинського “резонаре” - звучний) - це гортанні, ротові, носові, гайморові порожнини, у яких звук проходить відповідну обробку, змінюючи своє забарвлення.

У дітей грудний резонатор практично не розвинений, переважає головний резонатор, тому голос у них дзвінкий. Широта і повнота звуку пов'язані з положенням гортані і ротової порожнини. Зменшення ротової порожнини в обсязі затемнює звук, при збільшенні – робить його яскравішим. Надмірно закритий рот не дає гарного звуку, надмірно відкритий - дає некрасивий “білий” звук (у побуті його називають “відкритим” звуком). Естраді властивий більш “відкритий” звук, але ця “відкритість” повинна мати свої межі, не перетворюючись у звук “вульгарний”.

У зв'язку з цим –

Рекомендація 14: співати “на позіханні”, максимально відкриваючи рот “всередині”, але з урахуванням рекомендації 15. При цьому відчувати резонування (“деренчання”) у голові при співі у високому регістрі (потилиця і чоло, але не ніс!) або грудній клітині при співі у низькому регістрі.