Практичні рекомендації з розвитку вокальної техніки естрадних співаків-початківців

Запропоновані у статті рекомендації з розвитку вокальної техніки є відповіддю на запитання, які найчастіше виникають у естрадних співаків-початківців або у педагогів, що з ними працюють. Вони відбивають педагогічні ситуації, які найчастіше зустрічаються у практиці.

Спеціальна література містить багато цінного матеріалу з питань фізіології та гігієни голосу (11; 17; 18), вокальної педагогіки (1; 3; 4; 9), методики вокального навчання (6; 8; 10), тим часом як аналізу конкретних педагогічних ситуацій з розглядом варіантів їх вирішення уваги надається недостатньо.

Зрозуміло, є певна доля суб'єктивізму у підходах того чи іншого педагога до тієї чи іншої ситуації, але відомо, що таке “суб'єктивне” допомагає знайти власні рішення. Об'єктивізований досвід “суб'єктивного” дає можливість читачу-музиканту співставити його з власним, перевірити “на практиці” і переконатися у прийнятності або неприйнятності для себе (12; 13; 16).

Обрана форма статті – у вигляді питань та відповідей – уможливлює конкретизацію питань вокальної методики, яку фахівці можуть знайти у фаховій літературі (2; 6; 7; 8; 9; 16), до конкретних педагогічних ситуацій і зробити наданий матеріал доступним безпосередньо для естрадних співаків-початківців, які не володіють спеціальною термінологію і не знайомі з фаховою літературою.

Які форми роботи є найефективнішими для розвитку вокальної техніки?

Вважаю найефективнішими такі форми навчальної роботи (застосовуються в комплексі):

•спів a capрella, без супроводу. Деяким співакам-початківцям він здається “нецікавим”, але забезпечує більш швидке засвоєння навичок володіння голосом. Супровід “заглушує” деякі вади голосу; спів a caрpella їх виявляє. Водночас такий спів уможливлює якісну роботу над нюансуванням, тембральними якостями голосу;

•спеціальні вправи під фонограми в різних стилях сучасної музики, на основі яких поєднується розвиток “техніки” і “відчуття стилів”;

•вправи для вокального дихання;

•сценрух (хореографія); тренування дихання в процесі руху;

•ансамблевий спів, що формує “дисципліну голосу”, уміння підпорядковувати його різноманітним акустичним фонам;

•робота з мікрофоном;

•активна концертна діяльність.

Слід відзначити необхідність інтенсивного накопичення репертуару (до 15-20 різностильових творів на місяць).

Як досягти "чистоти" інтонування?

По-перше, чистота інтонування легше досягається на "тихому" звучанні, тому –

Рекомендація 1: якщо співак співає голосно, його потрібно просити співати тихо.

•при "тихому" звучанні співаку легше слухати себе;

•при "тихому" звучанні співак краще чує фортепіано або фонограму;

•при “тихому” звучанні співаку легше “підбудовувати” свій голос під акустичний фон.