Культура Стародавнього Китаю

Стародавній Китай збагатив світову науку та культуру значними досягненнями: він є батьківщиною таких вина¬ходів, як компас (III ст. до н. е.), спідометр (III ст. до н. е.), сейсмограф (II ст. до н. е.), порох (X ст.н. е.), книгодруку¬вання (VI—VIII ст.), фарфор (III — V ст). У галузі матема¬тики був відкритий метод розв'язання рівнянь першого сту¬пеня з двома і трьома невідомими, обчислено відношення довжини кола до його діаметра — число л. У галузі астро¬номії китайці знали, як вираховувати дату затемнення сон¬ця, склали один із перших каталогів зірок, вели спостере¬ження за плямами на Сонці та ін.

Китайська стародавня культура своїми витоками сягає середини II тис. до н.е. її своєрідність, незвичайність по¬лягає у рівні буденної свідомості, яка вже давно отримала назву "китайські церемонії" — етико-ритуальні принципи з відповідними їм нормами поведінки. Етика і ритуал були позбавлені міфологічного й, певною мірою, сакрального (потаємного) та священного змісту. Словом, міфологія і релігія поступалися етико-ритуальним нормам. Цей про¬цес знайшов своє найповніше відображення і завершення у вченні Конфуція (551—479 рр. до н.е.), яке у II ст. до н. е. було канонізовано і покладено в основу офіційної ідеології феодального Китаю.

Китайська культура бере свій початок у глибокій давнині. Зародження китайської належить до часів царств Шан (середина ІІ ст. до н.е. – ХІІ ст. до н.е.) та Чжоу (ХІІ-ІІІ ст. до н.е.). Тоді були накопичені первинні наукові знання. Китайці знали місячний календар, поділяли рік на чотири сезони, фіксували сонячні та місячні затемнення, виділяли сузір’я. У ІУ ст. до н.е. вчений Ши Шень упорядкував перший в світі зоряний каталог. Починаючи з 240 р. до н.е. китайські вчені точно фіксували кожну появу комети Галлея. Чжан Хен (139-78 рр. до н.е.) створив небесний глобус, який відтворював рух світил. Він також винайшов перший сейсмограф.

До визначних успіхів матеріальної культури Китаю належить лакове виробництво та розведення шовкопряду. Китайський шовк цінувався у всьому стародавньому світі.

У 15 ст. до н.е. була досить розвинена ієрогліфічна писемність. У 1 ст. китайці винайшли папір.

У тісному зв’язку з розвитком писемності розвивалась література. Однією з найдавніших літературних пам’яток є “Книга пісень”, в якій міститься понад 300 пісень та віршів. Найвидатнішим представником історичної та художньої прози, класиком китайської літератури вважається Сима Цянь (бл.145-86 рр. до н.е.). він став фундатором китайської історіографії.

Непересічне значення у культурному житті Китаю мала релігійно-філософська система Конфуція.

Основний принцип конфуціанства – традиція. Конфуцій неодноразово підкреслював, що він противник усяких новацій. Особливого значення надавав вихованню у дусі покори старшим та начальникам. Конфуціанська філософія вважала необхідним та цілком можливим зміну характеру людини. Кожна людина має бути задоволена своїм соціальним становищем і не прагнути кращого.

Взагалі вчення Конфуція відстоювало утвердження патріархальних традицій та непорушність соціальних підвалин.

Конфуціанству суперечив інший філософській напрям – даосизм. В цій філософській системі простежуються елементи матеріалізму та діалектики. На думку даосистів, усе, що існує, виникло з матеріальних часток і розвивається згідно з визначеним законом. У даосизмі відбилися думки та інтереси різних верств суспільства. Цим пояснюється його популярність. Пізніше в даосизм проникли містичні мотиви.

Буддизм до Китаю прийшов з Індії у У ст. до н.е. Етика буддизму мала багато спільного з даосизмом.

Найдавніші пам’ятки мистецтва Китаю датуються Ш тис. до н.е. – часом неоліту. Це різного роду керамічні вироби, зроблені вручну або на гончарному крузі. Посуд часто розписаний, орнаментований візерунками.

У період Шан з’явилися перші укріплені поселення. Найчисленнішими витворами мистецтва цього періоду є вироби з бронзи, особливо бронзового посуду, побутового та культового призначення, знайдені в похованнях. Була високо розвинена техніка різьблення по каменю та кістці. Особливо полюбляли китайці нефрит.

Культуру Шан сприйняла та розвинула культура Чжоу – писемність, архітектурні прийоми, релігійні уявлення. В мистецтві розширилось коло сюжетів і тем: поряд з абстрактною символікою з’являються зображення людей та реальних тварин. Цей період характеризується появою живопису, про що свідчать знахідки картин, написаних по шовку.