Порівняння цивілізації, формації й культури

Поняття цивілізації

У поняття цивілізації входять соціальна й культурна складові життя суспільства. У сучасному уявленні цивілізація починається одночасно з переходом людини з первісного стану до розумного існування. З цього моменту вона розвивається за своїми внутрішніми законами, виходячи зі створюваних нею самою передумов. Інакше кажучи, необхідною умовою для розвитку цивілізації є лише її виникнення. Поняття цивілізації пов'язане зі спадковістю в житті суспільства, наявністю культурних традицій у широкому розумінні — як мистецтва, так і навичок виробництва предметів утилітарного призначення.

Цивілізація і формація як різні зрізи в розвитку суспільства

Марксистська історична наука зробила поняття формації винятковим, виділивши його як єдину принципову силу, що керує й спрямовує рух людської історії. Звідси абсурдні визначення «капіталістичної», «рабовласницької», «соціалістичної» цивілізацій. Твердження переваги базису над надбудовою призвело до підпорядкування всіх понять, що характеризують устрій і рух суспільства, поняттю суспільно-економічної формації. Тим часом зв'язок цивілізації, культури й формації далеко не такий прямий і однозначний. Тому вивчати ці структури необхідно окремо, хоча й не втрачати цілісності. Теорія формацій цікавиться структурою суспільства на кожному етапі розвитку й закономірностями його існування. Теорія цивілізації займається аналізом тих механізмів, що забезпечують існування самої цивілізації, не дозволяючи суспільству знову повернутися до первісного стану. Стає зрозумілим, що наявність цих механізмів не є якоюсь системною даністю, вони змінюються, розвиваються, деградують і руйнуються. Оскільки .Кожен із таких механізмів пов'язаний з різними соціальними структурами, оскільки його руйнування або деградація зумовлюють аналогічні процеси в цих структурах. Відомо, що чим більше зв'язків усередині системи й більше елементів, що її складають, тим система стійкіша, тому руйнування будь-якої соціальної структури призводить до спрощення структури людського співтовариства загалом і конкретної цивілізації зокрема. А це робить цивілізацію хиткою й надзвичайно вразливою. Існує думка, що прогрес згубний для культури, а найпримітивніші цивілізації були найстабільнішими. Обидва ці уявлення здаються невидними, і обидва вони неправильні. Людство розвивається не як єдине ціле, як система з відносною свободою елементів. Тому і розквіт, і загибель окремої цивілізації не можуть бути надзначущими для людства, якою б високорозвиненою ця цивілізація не була. Катастрофа цивілізацій — локальна катастрофа, і система, утративши набір складних зв'язків в одному елементі, створює зв'язок в іншому. Так народжується нова цивілізація, так чи інакше використовуючи нерівності, накопичені попередньою.

Зміна формацій також не призводить до загибелі цивілізації, вона стає новим кроком на шляху розвитку. Формації вищого рівня, пов'язані з подальшим розвитком продуктивних сил створюють могутню матеріальну базу, вимагають швидкого розвитку науки и удосконалювання технологій а це створює передумови для формування нових механізмів що підтримують існування цивілізації сприятливо ускладнюють систему суспільних розвитків і кінець кінцем розвивають людську особистість суб’єкту, що забезпечує подальший розвиток цивілізації й культури

Культура також не вичерпується тільки творчо-духовним змістом загального тлумачення, це міра розвитку людини й здатність її до дії а також змістовна наповненість людської діяльності.

Етика про сутність моралі

Вибір цін теми обумовлений тим що доіволж загалом розглянути питання моралі, прояснити й сутність, визначити її місце в системі інших суспільних відносин проаналізувати й природу и внутрішню структуру, а також розрізняти теоретичні передумови появи цієї або іншої моралі.

Насамперед розберемося, що таке етика точніше, етичні поняття тому що найчастіше вони сприймаються неправильно або що ще гірше плутаються.Моральність. Найчастіше вона містить у собі моральне життя особисте я громадське життя кожного індивіда, якщо дивитися на нього у світлі моральних правил. Моральне життя є предметом науки наукового дослідження. Якщо ми досліджуймо факти морального життя індуктивним методом, виходячи з досвіду, вийде так звана наука про мораль. У неї включаються існуючі моральні норми, встановлені в цьому суспільстві або в цій історичній епосі наука про мораль не визначає, що таке добро, а що таке зло. Цим займається етика, цю підходить до морального життя і нормативного погляду, а не з описового, тобто вона судить про те, що добре, а що погано, а потім обґрунтовує ці-судження доводячи, чому все саме так, а не інакше Цим відрізняється описова наука про мораль від науки нормативної етики Однак у повсякденному житті особливо часто змішують ш ява поняття.