Зародження магії. Відображення її у монотеїстичних релігійних системах на прикладі християнства

Ці дані були отримані при вивченні кісткових останків. Високий рівень смертності зазвичай був результатом частого голоду, смертельних поранень, отриманих у ході полювання на великих тварин, убогості первісної техніки. У людей тієї епохи були лише найпростіші знаряддя праці, зроблені з каменю, кістки, дерева. Вони були грубі й недосконалі. Засоби до існування найдавніші люди добували полюванням, рибальством, збиранням. Однак первісний мисливець, незважаючи на всю свою майстерність, часто залишався без здобичі, а рослинну Їжу можна було добувати лише у певні місяці року.

Уся діяльність первісних людей полягала в тому, щоб забезпечити себе і свой близьких засобами до існування. Нерідко їхні зусилля не приносили результатів, тому невдачі викликали сумніви у своїх силах, непевність у майбутньому. Відсутність реальних засобів, що гарантують надійні й постійні результати, і виявилася основною причиною того, що людина кам'яного віку звернулася до пошуків ірраціональних засобів практичного впливу на природу. Такими засобами й стали магічні ритуали й обряди.

Так, економічна нерозвиненість, слабкість первісного людства, що виявилася в практичному безсиллі людини перед природою, якраз І стала тим соціальним тлом, на якому виросла віра в магію.

Цілком можливо, що виконання якої-небудь дії за випадковим збігом давало бажаний результат. Звідси виникло переконання, що за допомогою виконання цієї дії людина вступає в контакт із надприродною силою. Пізніше на магічні обряди почали покладатися надії як на захист від природних стихій, злих істот І сил, на ефективний засіб у досягненні тієї або іншої практичної мети, якої неможливо досягти, використовуючи реальні прийоми й засоби. У кожного роду, племені, громади створювалися свої форми чаклунства, що стосувалися тільки їхнього кола, у результаті чого виникла безліч магічних ритуалів і обрядів. Вчені описали й систематизували тисячі чаклунських ритуалів і вірувань, що існували в різних народів у різні часи.

Окультизм

Виникнувши в первісну епоху людства, магія зазнавала безлічі змін, доопрацювань і набувала різних форм. Однією з розвинутих її форм є окультизм.

Окультизм (від лат. occutus — таємний, таємничий) — це загальна назва містичних вчень, що визнають існування таємничих, надприродних сил, недоступних для простих смертних, але доступних для «обраних» або «посвячених», що пройшли особливу ініціацію і тренування. Уперше мова про окультизм заходить в епоху пізньої античності, коли в І—IV ст. н. е. в Олександрії була створена багата окультна література, що одержала назву герметичної, від імені засновника окультизму — Гермеса Трисмегіста, образ якого став результатом об'єднання образів єгипетського бога Тота і грецького — Гермеса — вісника божественної мудрості. До складу окультизму включені такі «таємні» науки, як астрологія, мантика (хіромантія, фізіогноміка і т. ін.), спіритизм, медицина і інші.

В основі окультизму лежать «принципи» й «закони» первісної магії. Окультисти лише систематизували найдавніші магічні уявлення, засновані на принципі: подібне викликає подібне (симпатична магія), частина заміняє ціле (контагіозна магія).

З виникненням складних високорозвииених монотеїстичних релігійних систем типу християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму магічні ритуали стали їх невід'ємним елементом. Про те, як увійшла магія до складу однієї з «найвищих» релігій — християнства — слід розповісти докладніше.

Магія в християнському культі

Християнські обряди містять у собі елементи обрядів і ритуалів інших релігій, що передували християнству або ж існували у ту ж саму епоху.

Християнство виникло як релігійний продукт соціально-економічних, ідеологічних і політичних відносин певної історичної епохи. Споконвічне християнство виступало як релігія рабів, вільновідпущеників, бідняків і безправних, проповідувало прийдешнє спасіння від рабства й злиднів, шукало цього спасіння в райському житті на небесахВідповідно до основних принципів свого віровчення християнство переробило матеріал, запозичений з інших релігій, і надало йому нового символічного змісту й значення. Так, усім давнім релігіям були властиві уявлення про те, що ображених людьми богів можна умилостивити жертвоприношеннями. У християнстві ж ш уявлення набули єдиної й незмінної форми; одна велика добро вільна жертва, принесена посередником, раз і назавжди спокутувала гріхи всіх людей, тобто Ісус Христос — образ земного страждальця, який своєю смертю спокутував усі гріхи людства.