Учнівська молодь: проблеми самореалізації інтелектуального потенціалу

Українське суспільство перебуває в перехідному періоді, який характеризується суттєвими трансформаційними процесами. За цих умов особливого значення набуває потреба вивчення різнопланових проблем молоді, аналіз особливостей процесів її соціалізації, визначення основних тенденцій та характерних рис формування та розвитку нової молодіжної генерації українського суспільства.

На жаль, подальший розвиток теорії та практики соціологічних досліджень у галузі виховання та самореалізації особистості стримується, на наш погляд, відсутністю науково-обгрунтованої концепції становлення та розвитку духовно-творчого потенціалу молоді, а також хаотичним переходом методологій і теорій з інших дисциплін, які часто-густо запозичені з різних галузей наукового пізнання та мають недостатній рівень валідності у вивченні та аналізі неоднозначних проблем української молоді.

З іншого боку, перехід технологій вивчення та аналізу нових парадигм у царину психолого-педагогічних досліджень проблем молоді завжди корисний, водночас не завжди успішний та результативний (1).

Так, загальні результати у створенні соціологічної теорії особистості, молоді та інших соціальних спільнот і структур українського суспільства розчарували багатьох вчених у правомірності підходів до проблеми (2).

Одна з помилок – це допущення стабільної характеристики в багатьох застосованих теоріях. Адже більшість теорій традиційно зосередила свою увагу на стані руху і змін соціальних структур українського суспільства (3).

З іншого боку, аналіз динамічного, постійно змінюваного процесу, без налагодження діагностики “зворотнього зв”язку” між державними установами та молодіжною спільнотою також слугує доказом нестабільності та неефективності соціальних програм молодіжного спрямування (4).

Інша помилка – не спрацювання соціологічних та психолого-педагогічних теорій – полягає у неправильному їх застосуванні, без належного наукового обгрунтування та експертизи методологічних та методичних підходів, етапів, інструментарію.

Суттєвим фактором у реалізації еволюційного реформаторства, забезпечення рівноваги, стійкого балансу різних політичних, етнічних, конфесійних, соціально-професійних та кваліфікаційних спільнот може стати ризиковий, нинішній аморфний та незавершений процес самоідентифікації та політичної структуризації молоді як потужного феномена суспільного життя в Україні (5).

За таких обставин у суспільному житті може виникати ситуація наростання соціально-психологічного потенціалу, який має тенденцію переходу від цивілізаційного руху в стихійний, не прогнозований, неадекватний.

На думку провідних соціологів України, здобута політична свобода, на жаль, поки що не несе належної цінності для молоді, особливо учнівської та студентської, яка часто-густо переймається навчанням, пізнанням, спілкуванням та пошуками місця майбутнього працевлаштування. За цих умов поведінка молодої особи визначається подекуди не лише раціональними, прагматичними, але й ірраціональними, підсвідомими факторами (6).

Так, експертне опитування, здійснене Інститутом соціальних досліджень Національного університету “Острозька Академія” серед батьків молоді Рівненщини, дозволило отримати результати, які свідчать про зростання соціально-психологічного напруження серед учнівської молоді.

За оцінками батьків, серед учнівської молоді відбуваються такі зміни:

№ п/п Соціально-психологічне напруження Відсотки

1. Збільшується байдужість 35,1

2. Поширюється роздратованість 17,5

3. Зростає недовіра до батьків 16,6